По горам, по лесам - Братья Радченко

Куплены билеты, прочь сомнения,

Позади задымленный перрон,

Преодолевая миг сомнения,

Я войду в тот старенький вагон.

Поезд потихоньку с места тронется,

И слова прощанья отзвучат,

Предо мною жизнь моя откроется,

И колёса мерно застучат.

По горам, по лесам, по просёлочкам

Поклонюсь до земли низко ёлочкам.

По земле, по росе, по дороженьке,

По нахоженным в детстве местам.

Ах, колёса, вы мои колёсики,

Катитесь вперёд, наверняка,

Перелески, пролески и просеки,

А над ними тают облака,

А над ними сердце моё голубем,

Истина отчаянно проста.

Возвращаться неизменно здорово

В милые родимые места.

По горам, по лесам, по просёлочкам

Поклонюсь до земли низко ёлочкам.

По земле, по росе, по дороженьке,

По нахоженным в детстве местам.

Жизнь моя на рельсах неустойчива,

Я сойду, быть может, навсегда,

И отвечу на вопрос уклончиво:

«Мол, покажет время и года».

В аккурат за самою околицей

Сложена из венчиков изба,

А во мне всё ссорится и спорится,

Из чего же сложена судьба?

По горам, по лесам, по просёлочкам

Поклонюсь до земли низко ёлочкам.

По земле, по росе, по дороженьке,

По нахоженным в детстве местам.

По горам, по лесам, по просёлочкам

Поклонюсь до земли низко ёлочкам.

По земле, по росе, по дороженьке,

По нахоженным в детстве местам.

По земле, по росе, по дороженьке,

По нахоженным в детстве местам.

Куплені квитки, геть сумніви,

Позаду задимлений перон,

Подолаючи мить сумніви,

Я увійду в той старенький вагон.

Поїзд потихеньку з місця рушить,

І слова прощання відзвучать,

Переді мною життя моє відкриється,

І колеса мірно застукають.

По горах, по лісах, по путівцям

Вклонюся до землі низько ялинкам.

По землі, по росі, по доріжці,

По знаходженим у дитинстві місцях.

Ах, колеса, ви мої коліщатка,

Катіться вперед, напевно,

Переліски, проліски та просіки,

А над ними тануть хмари,

А над ними серце моє голубом,

Істина відчайдушно проста.

Повертатися незмінно здорово

Милі рідні місця.

По горах, по лісах, по путівцям

Вклонюся до землі низько ялинкам.

По землі, по росі, по доріжці,

По знаходженим у дитинстві місцях.

Життя моє на рейках нестійке,

Я зійду, можливо, назавжди,

І відповім на питання ухильно:

«Мовляв, покаже час і року».

Саме за околицею

Складена з віночків хата,

А во мені все свариться і спориться,

З чого вже складена доля?

По горах, по лісах, по путівцям

Вклонюся до землі низько ялинкам.

По землі, по росі, по доріжці,

По знаходженим у дитинстві місцях.

По горах, по лісах, по путівцям

Вклонюся до землі низько ялинкам.

По землі, по росі, по доріжці,

По знаходженим у дитинстві місцях.

По землі, по росі, по доріжці,

По знаходженим у дитинстві місцях.