Малая родина - Братья Радченко

Если сердце вздохнёт на просторе,

И попросит глоток тишины,

Понимаю, увидеться вскоре

Мы с тобой непременно должны.

Унесётся серебряный поезд,

Уплывет голубой теплоход,

В луговину, где травы по пояс,

Где меня моя родина ждёт.

Малая родина, тот уголок,

Ближе которого нет,

Тот материнский ночной огонёк,

Душу выводит на свет.

Тот материнский ночной огонёк,

Душу выводит на свет.

Мы бы нищими стали, пожалуй,

Если б не были слиты душой,

С той единственной родиной малой,

Где начало отчизны большой.

В неизбывную даль издалёка

Убегает речная вода,

Но, поверь, без родного истока,

Ей рекою не быть никогда.

Малая родина, тот уголок,

Ближе которого нет,

Тот материнский ночной огонёк,

Душу выводит на свет.

Тот материнский ночной огонёк,

Душу выводит на свет.

Тот материнский ночной огонёк,

Душу выводит на свет.

Малая родина, тот уголок,

Ближе которого нет,

Тот материнский ночной огонёк,

Душу выводит на свет.

Тот материнский ночной огонёк,

Душу выводит на свет.

Если сердце вздохнёт на просторе,

И попросит глоток тишины,

Понимаю, увидеться вскоре

Мы с тобой непременно должны.

Унесётся серебряный поезд,

Уплывет голубой теплоход,

В луговину, где травы по пояс,

Где меня моя родина ждёт.

Якщо серце зітхне на просторі,

І попросить ковток тиші,

Розумію, побачитися незабаром

Ми з тобою неодмінно винні.

Понесеться срібний потяг,

Впливе блакитний теплохід,

У луговину, де трави по пояс,

Де мене чекає моя батьківщина.

Мала батьківщина, той куточок,

Ближче якого немає,

Той материнський нічний вогник,

Душу виводить на світло.

Той материнський нічний вогник,

Душу виводить на світло.

Ми би жебраками стали, мабуть,

Якщо б не були злиті душею,

З тією єдиною батьківщиною малою,

Де початок вітчизни великий.

У непереборну далечінь здалеку

Втікає річкова вода,

Але, повір, без рідного витоку,

Їй річкою не бути ніколи.

Мала батьківщина, той куточок,

Ближче якого немає,

Той материнський нічний вогник,

Душу виводить на світло.

Той материнський нічний вогник,

Душу виводить на світло.

Той материнський нічний вогник,

Душу виводить на світло.

Мала батьківщина, той куточок,

Ближче якого немає,

Той материнський нічний вогник,

Душу виводить на світло.

Той материнський нічний вогник,

Душу виводить на світло.

Якщо серце зітхне на просторі,

І попросить ковток тиші,

Розумію, побачитися незабаром

Ми з тобою неодмінно винні.

Понесеться срібний потяг,

Впливе блакитний теплохід,

У луговину, де трави по пояс,

Де мене чекає моя батьківщина.