Исповедь реабелитанта - Божья Коровка

Жизнь моя пустая банка,

В ней была большая пьянка,

Проводы, несчастная любовь.

Только я не обломался

Как из армии вернулся,

Все запело, заплясало вновь.

Пел я песни под гитару,

Задавал тусовке жару,

И девчонок доводил до слез,

Все гулял да веселился,

Увольнялся, разводился

В общем, жизнь летела под откос.

Все гулял да веселился,

Увольнялся, разводился

Жизнь моя летела под откос.

Думал я, что счастье в малом,

Было бы друзей навалом,

Только вот когда пришла беда,

Я стучался к людям в двери,

Мне в ответ рычали звери,

Много ясным стало мне тогда.

Я стучался к людям в двери,

Мне в ответ рычали звери,

Ох, и натерпелся я тогда.

Жил я жизнью не богатой,

С неба звезд не греб лопатой,

В звездах я хотел увидеть свет,

Только вот, что интересно,

Этот самый свет небесный,

Он глазам людским не виден, нет.

Вот и я его не видел,

Скольких я людей обидел,

Господи помилуй и прости.

По дорогам жизни шумной,

Больше этот груз безумный,

Я не в состоянии нести.

Жизнь была — большая пьянка,

А теперь пустая банка,

От нее избавиться хочу,

Мне бы в храм найти дорогу,

Чтобы помолиться Богу,

Он зажжет души моей свечу.

Життя моя порожня банка,

У ній була велика п'янка,

Проводи, нещасливе кохання.

Тільки я не обломився

Як із армії повернувся,

Все заспівало, затанцювало знову.

Співав я пісні під гітару,

Задавав тусовці спеку,

І дівчинок доводив до сліз,

Все гуляв та веселився,

Звільнявся, розлучався

Загалом, життя летіло під укіс.

Все гуляв та веселився,

Звільнявся, розлучався

Життя моє летіло під укіс.

Думав я, що щастя в малому,

Було би друзів навалом,

Тільки ось коли прийшла біда,

Я стукався до людей у двері,

Мені у відповідь гарчали звірі,

Багато ясним стало мені тоді.

Я стукався до людей у двері,

Мені у відповідь гарчали звірі,

Ох, і натерпівся я тоді.

Жив я життям не багатим,

З неба зірок не гріб лопатою,

У зірках я хотів побачити світло,

Тільки ось, що цікаво,

Це світло небесне,

Він очам людським не видний, ні.

От і я його не бачив,

Скільки людей образив,

Господи помилуй і пробач.

По дорогах життя шумного,

Більше цей вантаж божевільний,

Я не в стані нести.

Життя було — велика п'янка,

А тепер порожня банка,

Від неї позбутися хочу,

Мені би в храм знайти дорогу,

Щоб помолитися Богові,

Він запалить душі моїй свічку.