My Oldest Memory - Bowerbirds

I cracked my knuckles, and I said grace

And gave thanks for being a hundred and still feeling amazed

Out where the waves wrestle with the dirty brine

This is a lonely place.

This was a home of mine

After the struggle, Id watch the sand settle

Over the quiet reef.

Its my oldest memory

And I dont know whose land were on

Is this an island that plots like a villain

Or an old ghost friend we dont believe in?

I dont know

I curse the weapon we stub our toes on

Its the land of make believe, can’t you see, can’t you see?

Now in the dirt where I put my feet, and in the trunk of my body

Im only shy, here, when I want to be, my head between my cypress knees

And in the top of the canopy of the trees I am climbing

The morning sun here, you will see.

Its my oldest memory

And I dont know whose land were on

Is this an island that plots like a villain

Or an old ghost friend we dont believe in?

Is this an island that plots like a villain

Or an old ghost friend we dont believe in?

I dont know

Я хруснув кісточками пальців пальців і сказав «благодать».

І подякував за те, що ви сотню, і все ще почуваєтеся враженими

Там, де хвилі борються з брудним розсолом

Це самотнє місце.

Це був мій дім

Після боротьби я спостерігаю, як пісок осідає

Над тихим рифом.

Це мій найдавніший спогад

І я не знаю, на чиїй землі була

Це острів, який планує, як лиходій

Або старого друга-привида, в якого ми не віримо?

Не знаю

Я проклинаю зброю, в яку ми втикаємось

Це країна віри, хіба не бачиш, хіба не бачиш?

Тепер у бруд, куди я поклав ноги, і в тулуб мого тіла

Я тільки сором’язливий, тут, коли хочу бути, моя голова між моїми кипарисовими колінами

І в верхівки крон дерев, на які я лазаю

Вранішнє сонце тут, побачиш.

Це мій найдавніший спогад

І я не знаю, на чиїй землі була

Це острів, який планує, як лиходій

Або старого друга-привида, в якого ми не віримо?

Це острів, який планує, як лиходій

Або старого друга-привида, в якого ми не віримо?

Не знаю