Выхожу один я на дорогу - Борис Штоколов

Выхожу один я на дорогу,

Сквозь туман кремнистый путь блестит.

Ночь тиха, пустыня внемлет Богу

И звезда с звездою говорит.

И звезда с звездою говорит.

В небесах торжественно и чудно,

Спит земля в сиянье голубом.

Что же мне, так больно и так трудно,

Жду ль чего, жалею ли о чем.

Жду ль чего, жалею ли о чем.

Уж не жду от жизни ничего я

И не жаль мне прошлого ничуть.

Я ищу свободы и покоя,

Я б хотел забыться и заснуть.

Я б хотел забыться и заснуть.

Но не тем холодным сном могилы,

Я б желал навеки так заснуть,

Чтоб в груди дремали жизни силы,

Чтоб дыша вздымалась тихо грудь.

Чтоб дыша вздымалась тихо грудь.

Чтоб всю ночь, весь день мой слух лелея,

Про любовь мне сладкий голос пел.

Надо мной, чтоб вечно зеленея,

Темный дуб склонялся и шумел.

Темный дуб склонялся и шумел.

Выхожу один я на дорогу,

Сквозь туман кремнистый путь блестит.

Ночь тиха, пустыня внемлет Богу

И звезда с звездою говорит.

И звезда с звездою говорит.

Виходжу один я на дорогу,

Крізь туман крем'яний шлях блищить.

Ніч тиха, пустеля слухає Бога

І зірка із зіркою говорить.

І зірка із зіркою говорить.

У небесах урочисто і дивно,

Спить земля у сяйві блакитному.

Що ж мені, так боляче і так важко,

Чекаю чого, жалкую про що.

Чекаю чого, жалкую про що.

Не чекаю від життя нічого я

І не шкода мені минулого анітрохи.

Я шукаю свободи та спокою,

Я хотів би забути і заснути.

Я хотів би забути і заснути.

Але не тим холодним сном могили,

Я б хотів навіки так заснути,

Щоб у грудях дрімали життя сили,

Щоб дихаючи здіймалися тихо груди.

Щоб дихаючи здіймалися тихо груди.

Щоб всю ніч, весь день мій слух плекаючи,

Про кохання мені солодкий голос співав.

Наді мною, щоб вічно зеленіючи,

Темний дуб схилявся і шумів.

Темний дуб схилявся і шумів.

Виходжу один я на дорогу,

Крізь туман крем'яний шлях блищить.

Ніч тиха, пустеля слухає Бога

І зірка із зіркою говорить.

І зірка із зіркою говорить.