Changing Your Mind - Bob Schneider, Patty Griffin

I can’t change your mind.

I can’t change your mind.

What’s so funny is I’m scared and lonely, and I don’t think that I’m the only

one as I watch you drive away.

and what’s so funny is the birds are singing, sun shining, and bells are

ringing and I’m thinking, 'what happened here?'

and I can’t change your mind.

and I can’t change your mind.

and I can’t change your mind.

and I can’t change your mind.

There’s a chappel in Minneapolis and it holds the bones of a dead saint in it

the stain glass glows from the ceiling there, and reminds me of the feeling

where I first looked into your eyes, and saw the most beautiful birds fly

strait into the sun, their wings on fire, the deed was done.

Oh and I can’t change your mind.

I can’t change your mind.

I can’t change your mind.

I can’t change your mind.

Whats so funny is this piece of skin, the one on my arm with your name inked in.

What was I thinking?

But what’s so funny is the way things go down.

Like when a star dies it doesn’t

make a single sound.

It’s just gone, you can’t find it when you look into the

sky.

And I can’t change your mind.

And I can’t change your mind.

I can’t change your mind.

I can’t change your mind.

I can’t change your mind.

I can’t change your mind.

I can’t change your mind.

I can’t do it.

There’s a werewolf out on my front lawn and he’s looking pissed off and he’s

wet from all the rain.

I think I’ll go say hi, and offer him a beer.

Я не можу змінити вашу думку.

Я не можу змінити вашу думку.

Що так смішно, так це те, що я наляканий і самотній, і я не думаю, що я єдиний

один, як я спостерігаю, як ти від’їжджаєш.

і що таке смішне, що пташки співають, світить сонце і дзвіночки

дзвонить, і я думаю: "Що тут трапилося?"

і я не можу змінити вашу думку.

і я не можу змінити вашу думку.

і я не можу змінити вашу думку.

і я не можу змінити вашу думку.

У Міннеаполісі є каплиця, і в ній зберігаються кістки мертвого святого

вітраж світиться зі стелі і нагадує мені про відчуття

де я вперше поглянув у твої очі й побачив, як літають найкрасивіші птахи

тісно на сонці, їхні крила в вогні, діло було зроблено.

І я не можу змінити вашу думку.

Я не можу змінити вашу думку.

Я не можу змінити вашу думку.

Я не можу змінити вашу думку.

Що такий смішний, так це цей шматок шкіри, той, що на моїй руці, на якому написано твоє ім’я.

Що я подумав?

Але що так смішно, так це те, як справи йдуть вниз.

Наприклад, коли вмирає зірка, це не вмирає

видавати один звук.

Його просто немає, ви не можете знайти його, коли заглянете в

небо.

І я не можу змінити вашу думку.

І я не можу змінити вашу думку.

Я не можу змінити вашу думку.

Я не можу змінити вашу думку.

Я не можу змінити вашу думку.

Я не можу змінити вашу думку.

Я не можу змінити вашу думку.

Я не можу це зробити.

На моїй передній галявині є перевертень, він виглядає розлюченим і розлючений

мокрий від усього дощу.

Думаю, я піду привітаюсь і запропоную йому пива.