Kein Plan - Blumentopf

Ich sitz auf meinem bett mit ner flasche in der hand.

Es sind mal Wieder nur wir

zwei: wie geht’s dir zimmerwand?

Bitte sag es mir

Warum ist denn mein joghurt schon verschimmelt, und vielleicht Weißt du ja auch

warum mein telefon nie klingelt?

Weiß nicht, ob du es schon wusstest, kein plan, ob’s dich Interessiert,

doch manchmal bin ich schwer gefrustet, weil ich das Alles nicht kapier

Und dann geh ich in ne kneipe und blaß mir die lichter aus: es ist jeden abend

die gleiche, doch das macht mir nen scheißdreck aus

Werd immer müder vom schlafen, erzähl mir nichts von Springenden schafen,

ich kenn sie alle schon mit namen und Persönlichen daten.

Mein kopf ist

vollgestopft mit blödsinnigen Phrasen der damen aus den telefonsexreklamen,

doch mich kann Keine mehr fesseln, nicht mal sado-maso-frauen in ketten.

Ich hab Schon wunde daumen vom andauernden zappen.

In manchen Momenten denk

ich an meine eltern, die immer zu mir Sagten:"roger schau dir die welt an!

«und dann nehm ich’s mir zu Herzen, die fernbedienung in der hand,

und schalte rüber zum Ersten, und schau mir tagesthemen an, alter, was geht’n?

Zum neunundzwanzigsten mal pfurz ich schon in meine couch und Nehm mir vor nach

nummer 30 steh ich endlich auf.

Denn die Locher in der wand habe ich alle

längst gezählt, dabei ist mir nicht Entgagnen, dass plötzlich hier ein nagel

fehlt.

Das teppichmuster Mal ich locker ohne hinzuschaun da kann mir keiner was

erzählen Alter ich kenne diesen raum.

Hab alle gläser kontrolliert,

bei jedem Stimmt der eichstrich, und irgendwan dann nummer 30. Also steh Ich

jetzt mal auf und schlender auf den gang.

Geh' die treppe rauf Und schau ich

mir das nächste zimmer an?

Ja!

Weiß nicht, ob du zeitung liest, kein plan obs dich interessiert

Doch es passiert ne ganze menge, nur leider nicht mit mir.

Jeden Tag seh ich

die photos, der jungs auf seite eins, und frage mich Wieso bloß,

hieng da noch niemals meins, so mit sandsack vorm Haus, gegen die flut des

jahrhunderts, oder als geisel nach nem Raub, nach wochen frei und halb

verhungert.

Doch ich wohn nicht Am fluss, für mich gibts kein lösegeld,

drum passiert mir nie was Auf dieser sonst so bösen welt.

Die einen überfallen,

die andern Werden ausgebombt, doch was hab ich schon zu erzählen,

wenn Ich nachts nach hause komm

Я сиджу на своєму ліжку з пляшкою в руці.

Знову тільки ми

два: як ти стіна кімнати?

Будь ласка, скажи мені

Чому мій йогурт вже запліснявіл, і, можливо, ви теж знаєте

чому мій телефон ніколи не дзвонить

Не знаю, чи ти вже знав, немає плану, якщо тобі цікаво

але іноді я дуже засмучений, тому що не все розумію

А потім іду в бар і вимикаю світло: це щовечора

те саме, але мені байдуже

Втомлюючись все більше і більше від сну, не кажи мені про стрибання овець

Я вже знаю їх усіх по іменах та особистих даних.

моя голова

напхані нісенітницями фраз від дам з телефонних секс-оголошень,

але ніхто більше не може зв’язати мене, навіть жінки-садомазо в ланцюгах.

У мене вже болять пальці від постійного стрибка.

У деякі моменти подумайте

Я своїм батькам, які завжди казали мені: «Прийміть погляд на світ!

«І тоді я приймаю це близько до серця з пультом в руках,

і перемикайся на перший і подивись на теми дня, чувак, що там?

Я вже двадцять дев’ятий раз пукнув на дивані й беру його за собою

номер 30 я нарешті встаю.

Бо в мене всі діри в стіні

перераховано давно, не можу заперечити, що раптом ось цвях

відсутня.

Я малюю візерунок килима вільно, не дивлячись, тому що зі мною ніхто нічого не може зробити

скажи чуваку, що я знаю цю кімнату.

перевірив усі окуляри

калібрувальний знак правильний для всіх, а потім в якийсь момент число 30. Так я стою

Тепер встаньте і пройдіться по проходу.

Підійди по сходах, я подивлюся

мені наступна кімната?

Так!

Не знаю, чи читаєш ти газету, немає плану, якщо тобі цікаво

Але багато чого трапляється, але, на жаль, не зі мною.

Я бачу кожен день

фотографії хлопців на першій сторінці, і мені просто цікаво, чому,

Мій там ніколи не висів, з мішком з піском перед будинком, проти повені

століття, або як заручник після пограбування, вільний і наполовину через тижні

голодував.

Але я не живу біля річки, за мене немає викупу,

тому зі мною ніколи нічого не трапляється в цьому, інакше, такому злому світі.

хто напав

інші будуть розбомблені, але що я маю сказати,

коли я приходжу додому вночі