Gelida - Blue Virus

Avevo un nuovo accappatoio però oggi tu

Mi sfotti solo perché adesso io non ce l’ho più

Te lo sei preso assieme a tutte le bollette

Ricorda di pagarle almeno entro il 27

Che il padrone di casa quando mi incontra non la smette

Di fissarmi come se gli avessi fucilato il setter

È quasi il 2 novembre, festeggeremo con le bende

Due mummie che si ameranno per sempre

Tra gli sbagli, l’ansia dell’abbandono

I coltelli tolti dalla schiena perché sono del servizio buono

Le foto sbiadite fatte dentro il duomo

Te che ridi, io che piango sentendomi sempre solo

Viviamo in cima al mondo ma dormiamo in una stanza gelida

Quando mi parli io ti ascolto, se lo faccio io ti trovo gelida

Non so se sia colpa mia

O tu che non sopporti le mezze stagioni

È una bugia

Volermi dentro il tuo mondo tenendomi fuori

Dici: «Non postare quella foto, sai, si vede il letto

E non può stare nella foto, è da rifare da un mesetto»

Io ti conosco e so quanto non tolleri il disordine

Ed è paradossale se da anni tu sopporti me

Che dico che torno per cena, di accendere il fuoco

Infatti torno a cena, ma della sera dopo

Invento scuse tipo: «Un amico oggi ha perso il lavoro

E mi faceva pena, non potevo lasciarlo da solo»

Però l’amico è un’amica

Ed il lavoro perso è un monolocale che sta in cima alla collina

Vorrei dirti che ti ho tradita o che è stata una svista

Ma il punto è che le ho parlato di quanto odiamo la vita

Insieme, se ci pensi sembra quasi

Che qualcuno in questa vita ci costringa a stare soli ma insieme

Non chiudo la porta a chiave sperando che tu vada via

Viviamo in cima al mondo ma dormiamo in una stanza gelida

Quando mi parli io ti ascolto, se lo faccio io ti trovo gelida

Non so se sia colpa mia

O tu che non sopporti le mezze stagioni

È una bugia

Volermi dentro il tuo mondo tenendomi fuori

У мене був новий халат, а сьогодні ти

Ви тільки висміюєте мене, тому що тепер у мене цього більше немає

Ви отримали це разом з усіма рахунками

Не забудьте сплатити їм принаймні до 27 числа

Що господар не зупиняється, коли мене зустрічає

Дивлячись на мене так, ніби я застрелив сетера

Вже майже 2 листопада, ми будемо святкувати з пов’язками

Дві мумії, які будуть любити одна одну вічно

Серед помилок тривога покинутості

Ножі зняли ззаду, тому що вони добре служать

Вицвілі фотографії, зроблені всередині собору

Ти смієшся, я плачу, завжди відчуваю себе самотнім

Ми живемо на вершині світу, але спимо в морозній кімнаті

Коли ти розмовляєш зі мною, я прислухаюся, якщо розмовляю, то знайму тебе холодним

Я не знаю, чи це моя вина

О, ви, хто терпіти не можете середину сезону

Це брехня

Хочеш, щоб я був у твоєму світі, водночас залишаючи мене поза ним

Ви кажете: «Не викладайте це фото, знаєте, видно ліжко

І це не може бути на фото, це потрібно зробити місяць тому"

Я знаю тебе і знаю, наскільки ти не терпиш безладу

І це парадоксально, якщо ти терпиш мене роками

Що я кажу, я повернуся до обіду, щоб розпалити вогнище

Насправді я повертаюся до вечері, але наступного вечора

Я вигадую відмовки на кшталт: «Друг втрачає роботу сьогодні

І мені було шкода, я не могла залишити його одного»

Але друг є друг

І втрачена робота — це квартира-студія на вершині пагорба

Я хотів би сказати тобі, що я зрадив тебе або що це була помилка

Але справа в тому, що я говорив з нею про те, як сильно ми ненавидимо життя

Разом, якщо ви подумаєте про це, це майже здається

Що хтось у цьому житті змушує нас бути на самоті, але разом

Я не замикаю двері, сподіваючись, що ти підеш

Ми живемо на вершині світу, але спимо в морозній кімнаті

Коли ти розмовляєш зі мною, я прислухаюся, якщо розмовляю, то знайму тебе холодним

Я не знаю, чи це моя вина

О, ви, хто терпіти не можете середину сезону

Це брехня

Хочеш, щоб я був у твоєму світі, водночас залишаючи мене поза ним