Kongeegen - Bisse

Ejnar boede i telt hele året

Med sine to schæferhunde

Et telt han selv havde bygget

Af presenninger

Han boede ude ved Bregnehøjmosen

Drak sprit på enden af måneden

Når der ikke var råd til andet

Han brændte de offentlige breve

Huset var gået på tvangsauktion efter morens død

Ingen vil kaste gode penge efter dårlige

Når man kommer så langt ud

Kommer man ikke tilbage igen

Han blev fundet inden han nåede hjem til teltet

Blev indlagt på sygehuset

De måtte aflive hans to elskede hunde

Men ingen fortalte Ejnar om det

Efter sin mors død var disse to skabninger, det mest dyrebare han havde

Mormor besøgte ham

Han fortalte hende at hundene var kommet i det tidlige daggry

De to schæfere kravlede op i sengen og lagde sig på hver sin side af ham

Og de lå der sammen og så solen stige op

Mormor spurgte, hvad sygeplejerskerne dog havde sagt til det

Ejnar svarede, at hundene var kravlet ud af sengen og forsvundet igen,

inden sygeplejerskerne kom ind om morgenen

Og mormor tænkte

«Nu rabler det for Ejnar»

«Nu rabler det for Ejnar»

Vi vandrer

Vi vandrer

Og kommer dog aldrig frem

Ensomme er vi født til den evige vandring

Ensomme er vi født til livets vandring

Vi vandrer over stok og sten

Men finder dog aldrig hjem

I lejligheden overfor har fjernsynet kørt hver nat i de to år jeg har boet her

Hvem er de mennesker der bor derinde?

Mimbres-skålene blev lagt over den dødes ansigt

Og den dødes sjæl rejste ud igennem hullet i skålens bund

Det såkaldte dødehul

Fjernsynet er mine genboers dødehul

Det hul, som deres sjæle vandrer igennem hver nat

Til skærmfantasiernes fremmede, farverige himmel

De vandrer

De vandrer

De vandrer

Men kommer dog aldrig frem

Jeg var på et lille eventyr i går

Ville køre til Slangerup for at købe ind

Det var tidlig aften lidt over seks

Vejret var skønt

Jeg cyklede videre ud af byen

Den 14. august 2015

Købte en is

Cyklede videre til Frederikssund forbi Willumsens Museum

Ved Kronprins Frederiks gamle klapbro stod jeg og nød aftensolen sammen med de

spisende gæster på burgerbaren Route 66

Jeg cyklede over sundet og opdagede at jeg var tæt på Jægerspris Skov

Det sted hvor Danmarks ældste levende væsen står

Kongeegen

Jeg har gerne villet se den længe

Nu var muligheden der

Jeg kørte ad en lille gruset cykelsti og kom ind i Nordskoven

Solen var allerede ved at gå ned

Træerne stod tyste og mørkegrønne

Jeg fandt Kongevejen og blev ført igennem en fin allé af gamle platantræer

Forenden kom Jægerspris Slot til syne

Jeg fortsatte videre ud ad landevejen

Efter femten kilometer forbi marker og hede kom jeg til Kulhuse

Jeg måtte være kørt forbi Kongeegen

Ved Kulhuse stod alt stille

Den sidste færge til Frederikssund var gået for tre kvarter siden

Kun enkelte badegæster opholdt sig stadig på stranden

Jeg kørte min cykel helt ned til vandkanten

Smed tøjet og hoppede i

Vandet var lunt og blikstille

Ude i horisonten så jeg solen synke langsomt i havet

Den vandrer

Den vandrer

Den vandrer

Og kommer dog aldrig frem

Ensom er den født til den evige vandring

Ensom er den født til livets vandring

Den vandrer henover stok og sten

Men finder dog aldrig hjem

Jeg gik op igen

Tørrede mig med mit tøj og konfererede mig med et ophængt turistkort

På den måde fandt jeg ud af jeg kunne finde Kongeegen ved at følge Strandvejen

Men det ville snart være mørkt

Jeg måtte skynde mig

Jeg ræsede altså ud ad Strandvejen og kom hurtigt ind i Nordskoven igen

Mod mig kom en pige gående

Og da vi krydsede hinanden genkendte jeg hende som en af pigerne fra

gymnasietiden

En smuk pige

Kort, krøllet, blondt hår og underfundige øjne

Jeg kunne ikke huske hendes navn

Lyset var ved at forsvinde og jeg skulle finde Kongeegen

Men måske burde jeg have stoppet op og ladet som om jeg ikke kunne finde vej

Og måske havde hun inviteret mig på et glas

Hun boede sandsynligvis i et sommerhus i nærheden

Eftersom hun var på gåben og kun havde sommertøj på

Men jeg valgte Kongeegen og jeg fandt den til sidst

Stor og eksplosiv, revnet over

Men stadig grøn og levende

Det' Nordeuropas ældste egetræ

Formentlig fra dengang Jesus blev født

Og jeg lod de henfarne tider og de mest sælsomme tanker gennemstrømme mig mens

jeg stod der

Med min lille hånd på dette 2000-årige væsens bark

Og sommernatten sænkede sig over Nordskoven

Helt alene stod jeg der ved siden af denne mægtige kolos

Som jeg så længe har drømt om at se

Når jeg en dag ikke er her mere

Vil den stadig spire og skyde sine grønne blade hvert forår

Vi vandrer

Vi vandrer

Vi vandrer

Men kommer dog aldrig frem

Ensomme er vi født til den evige vandring

Ensomme er vi født til evigheds vandring

Vi vandrer over stok og sten

Men finder dog aldrig hjem

Vi vandrer

Vi vandrer

Vi vandrer

Vi vandrer

Ейнар цілий рік жив у наметі

Зі своїми двома німецькими вівчарками

Намет, який він побудував сам

З брезенту

Він дожив до Bregnehøjmosen

Вживати алкоголь в кінці місяця

Коли іншого виходу не було

Він спалив публічні листи

Будинок звернувся під стягнення після смерті матері

Ніхто не хоче викидати хороші гроші після поганих

Коли ти зайдеш так далеко

Ти більше не повернешся

Його знайшли ще до того, як він прийшов додому в намет

Потрапив до лікарні

Їм довелося приспати двох його улюблених собак

Але ніхто не сказав про це Ейнару

Після смерті його матері ці дві істоти були найдорожчим, що у нього було

Бабуся відвідала його

Він сказав їй, що собаки прийшли на світанку

Дві німецькі вівчарки залізли на ліжко й лягли по обидва боки від нього

І вони лежали разом, дивлячись на схід сонця

Бабуся запитала, що про це сказали медсестри

Ейнар відповів, що собаки виповзли з ліжка і знову зникли,

до того, як медсестри прийшли вранці

І бабуся задумалася

«Зараз у Ейнара справи йдуть добре»

«Зараз у Ейнара справи йдуть добре»

Ми гуляємо

Ми гуляємо

І втім, ніколи не виникає

Самотні ми народжені для вічних поневірянь

Самотні ми народжені для життя

Ми ходимо через палиці та каміння

Але ніколи не знаходить дому

У квартирі навпроти телевізор працює щовечора протягом двох років, що я тут живу

Хто там живе?

На обличчя померлого клали мімброві чаші

І душа померлого вийшла крізь отвір у дні чаші

Так звана діра смерті

Телебачення — це яма смерті моїх відроджень

Діра, через яку щовечора блукають їхні душі

До чужого, барвистого неба екранних фантазій

Вони ходять

Вони ходять

Вони ходять

Але це ніколи не виходить

Учора я був у невеликій пригоді

Поїхав би в Сленгерап робити покупки

Був ранній вечір, трохи о шостій

Погода була чудова

Я їхав на велосипеді за місто

14 серпня 2015р

Купив морозиво

Їздили на велосипеді до Фредеріксунда повз Музей Віллюмсенса

Я стояв біля старого підйомного мосту кронпринца Фредеріка і насолоджувався вечірнім сонцем разом з ними

відвідувачів у бургер-барі Route 66

Я перетнув протоку на велосипеді й виявив, що я неподалік від Єгерспріс Сков

Місце, де стоїть найдавніша жива істота Данії

Власний цар

Я давно хотів це побачити

Тепер така можливість була

Я проїхав по невеликій велодоріжці з гравієм і в’їхав у Nordskoven

Сонце вже сідало

Дерева стояли мовчки й темно-зелені

Я знайшов Королівську дорогу, і мене провели гарною алеєю старих платанових дерев

Спереду виднівся замок Єгерспріс

Я продовжив далі сільською дорогою

Пройшовши п’ятнадцять кілометрів повз поля та пустощі, я дійшов до Кулгусе

Мабуть, я проїхав повз Конгеген

У Кулгусі все було тихо

Останній пором до Фредеріксунда відправився три чверті години тому

Лише кілька купальників залишилися на пляжі

Я їхав на велосипеді прямо до краю води

Кинув одяг і вскочив

Вода була теплою та тихою

За горизонтом я побачив, як сонце повільно занурюється в океан

Воно блукає

Воно блукає

Воно блукає

І втім, ніколи не виникає

Самотній він народжений для вічних поневірянь

Самотній він народжений для життєвої прогулянки

Він блукає по палицях і камінням

Але ніколи не знаходить дому

Я знову піднявся

Витер мене одягом і зізнався з заблокованою туристичною карткою

Ось як я дізнався, що можу знайти Kongeegen, слідуючи Strandvejen

Але скоро стемніло

Треба було поспішати

Тож я вибіг уздовж Strandvejen і швидко знову увійшов у Nordskoven

Назустріч мені підійшла дівчина

І коли ми перетнулися, я впізнав у ній одну з дівчат із

старші шкільні роки

Красива дівчина

Коротке, кучеряве, світле волосся та тонкі очі

Я не міг пригадати її імені

Світло мало зникнути, і я мав знайти Конгегена

Але, можливо, мені варто було зупинитися і прикинутися, що я не можу знайти дорогу

І, можливо, вона запросила мене на келих

Ймовірно, вона жила в котеджі неподалік

Так як ходила і була одягнена тільки в літній одяг

Але я вибрав Kongeegen і зрештою знайшов його

Великий і вибуховий, зламаний

Але все ще зелений і живий

Це найстаріший дуб Північної Європи

Ймовірно, з того часу, як народився Ісус

І я дозволяю минулим часам і найдивнішим думкам протікати через мене

Я стояв там

З моєю маленькою ручкою на корі цієї 2000-річної істоти

І літня ніч опустилася над Північним лісом

Зовсім один я стояв біля цього могутнього колоса

Який я так давно мріяв побачити

Коли одного дня мене вже не буде

Чи буде воно все ще проростати і випускати зелене листя щовесни

Ми гуляємо

Ми гуляємо

Ми гуляємо

Але це ніколи не виходить

Самотні ми народжені для вічних поневірянь

Самотні ми народжені, щоб вічно блукати

Ми ходимо через палиці та каміння

Але ніколи не знаходить дому

Ми гуляємо

Ми гуляємо

Ми гуляємо

Ми гуляємо