Overture No. 2 - Bing Crosby, Bob Hope, Dorothy Lamour

I hear the train a comin';

it's rollin' 'round the bend,

And I ain't seen the sunshine since I don't know when.

I'm stuck at Folsom Prison and time keeps draggin' on.

But that train keeps rollin' on down to San Antone.

When I was just a baby, my mama told me, Son,

Always be a good boy;

don't ever play with guns.

But I shot a man in Reno, just to watch him die.

When I hear that whistle blowin' I hang my head and cry.

I bet there's rich folk eatin' in a fancy dining car.

They're prob'ly drinkin' coffee and smokin' big cigars,

But I know I had it comin', I know I can't be free,

But those people keep a movin', and that's what tortures me.

Well, if they freed me from this prison, if that railroad train was mine,

I bet I'd move on over a little farther down the line,

Far from Folsom Prison, that's where I want to stay,

And I'd let that lonesome whistle blow my blues away

Я чую, як йде потяг;

він котиться за поворотом,

І я не бачив сонця з тих пір, коли не знаю.

Я застряг у в’язниці Фолсом, і час продовжує тягнутися.

Але цей потяг продовжує їхати до Сан-Антоне.

Коли я був ще дитиною, моя мама сказала мені, синку,

Будь завжди хорошим хлопчиком;

ніколи не грай зі зброєю.

Але я застрелив людину в Ріно, щоб просто подивитися, як він помирає.

Коли я чую цей свисток, я опускаю голову і плачу.

Б’юся об заклад, що багаті люди їдять у шикарному вагоні-ресторані.

Вони, мабуть, п'ють каву і курять великі сигари,

Але я знаю, що це було, я знаю, що я не можу бути вільним,

Але ці люди продовжують рухатися, і це те, що мене мучить.

Ну, якби вони визволили мене з цієї в'язниці, якби той потяг був мій,

Б'юся об заклад, я б перейшов трохи далі по лінії,

Далеко від в'язниці Фолсом, там я хочу залишитися,

І я б дозволив цьому самотньому свисту знести мій блюз