Ti Ricordi Perchè - Biagio Antonacci

Da qui cominciano i ricordi

e tu

vai via senza saperlo

ti viene fuori un «ciao"che sembra quasi dire…

«Sò già che starò male»

da qui cominciano i ricordi

io con te dentro volo

e tu mi sentirai passare

se devi andare vai

fai prima che puoi

no non ti voltare

da qui fotografo ricordi

Sei il mio primo pensiero

da quando apro gli occhi

nelle mattine che si accendono

su e giù fra pelle e cuore

fino a spaccarci dentro

fino a dimenticarsi e ritornare…

Ti ricordi davvero di me?

O ti ricordi perchè?

I sentieri di pietra correvo

e ridevo a te

ti baciavo e sapevi di sale

e di cose belle da fare…

Ho un’immagine di te

opaca senza tempo

come una fotografia

da qui cominciano i ricordi

siedo fra l’erba e i fiori

e lascio gli occhi al tempo

così ritornano le tue parole

«ti aiuterò ad amare."me lo dicevi piano»

fino a quel «Ciao"che ha fatto il mio destino

si il tuo destino

ti ricordi davvero di me come io ricordo di te?

E' la luce di semplici cose che illumina

ti ricordi che fare l’amore era dolce era forte

era Amore!

I sentieri di pietra correvo

e ridevo a te

ti ricordi davvero di me?

O ti ricordi perchè?

ti ricordi davvero di me?

O ti ricordi perchè?

Звідси починаються спогади

і ти

ти підеш, сам того не знаючи

ви отримуєте "привіт", яке майже ніби каже...

«Я вже знаю, що буду хворий»

звідси починаються спогади

Я літаю всередину з тобою

і ти почуєш, як я проходжу

якщо тобі доведеться йти, іди

зробіть, як тільки зможете

ні, не обертайся

звідси я фотографую спогади

Ти моя перша думка

відколи я відкрив очі

вранці, які світяться

вгору і вниз між шкірою і серцем

до проникнення всередину

поки не забудеш і не повернешся...

Ти справді мене пам'ятаєш?

Або ви пам’ятаєте чому?

Кам’яними стежками я біг

і я сміявся з тебе

Я цілував тебе, і ти відчув смак солі

і красиві речі робити...

У мене є ваш образ

позачасовий матовий

як фотографія

звідси починаються спогади

Сиджу серед трави і квітів

і я залишаю очі на час

тож твої слова повертаються

«Я допоможу тобі любити», ти сказав мені тихо»

до того «Привіт», що склало мою долю

так твоя доля

Ти справді пам’ятаю мене так, як я пам’ятаю тебе?

Це світло простих речей, що висвітлює

Ви пам'ятаєте, що займатися любов'ю було солодким було сильно

це була любов!

Кам’яними стежками я біг

і я сміявся з тебе

ти справді мене пам'ятаєш?

Або ви пам’ятаєте чому?

ти справді мене пам'ятаєш?

Або ви пам’ятаєте чому?