Жизненный путь - Белые Братья

Яркий свет луны меня пронзает насквозь

Освещая в голове моей привычную грусть

Я одинок сегодня ночью, одинок как обычно,

Но это не тревожит, так как это привычно мне

Я почти лечу куда-то на крыльях тьмы,

И мне не важно, что не вижу ничего кроме пустоты

Я как остров, что среди морей

Не видит даже края мачты проходящих мимо кораблей,

Но если кто-то придет в оазис мой,

То быстро обернувшись поймет, он здесь чужой

Быть может просто он пожмет плечами и удивленно раствориться в бытие,

ему не станет больно.

Один среди толпы, как волк на псарне, так и я живу, но никого не вижу вокруг

себя, а свет луны порождает только тень одну тень, но не тень тела,

а тень моей тоски каждый день

ПРИПЕВ:

Таков мой жизненный путь

Одиночества глыба так сильно давит на грудь

Лунный круг надо мною завис осознавая, что так будет всегда и все,

что точно я знаю, так это то, что один и никого уж не нужно мне,

лишь бы было тихо, тепло, дым внутри и вне.

А за окном идут бои и лишенья,

Но мне не быть насмешек ваших мишенью, нет

Любви не надо мне лишь дайте покоя

Я был и буду вечно тот кого вы зовете изгоем

Быть может завтрв все изменится в мире,

Будут новые люди гнить в холодных квартирах,

А свет луны будет также порождать только тень,

Но не тень тела, а тень моей тоски каждый день.

ПРИПЕВ:

Яскраве світло місяця мене пронизує наскрізь

Висвітлюючи в голові моїй звичний смуток

Я одинок сьогодні вночі, самотній як завжди,

Але це не тривожить, тому що це звично мені

Я майже лечу кудись на крилах пітьми,

І мені не важливо, що не бачу нічого крім порожнечі

Я як острів, що серед морів

Не бачить навіть краї щогли, що проходять повз кораблі,

Але якщо хтось прийде в оазис мій,

Те швидко обернувшись зрозуміє, він тут чужий

Може просто він знизає плечима і здивовано розчинитися в буття,

йому не стане боляче.

Один серед натовпу, як вовк на Псарні, так і живу, але нікого не бачу навколо

себе, а світло місяця породжує тільки тінь одну тінь, але не тінь тіла,

а тінь моєї туги щодня

ПРИСПІВ:

Такий мій життєвий шлях

Самотності брила так сильно тисне на груди

Місячне коло наді мною зависло усвідомлюючи, що так буде завжди і все,

що точно я знаю, так це те, що один і нікого вже не потрібно мені,

лише було би тихо, тепло, дим усередині і поза.

А за вікном йдуть бої і позбавлення,

Але мені не бути глузувань ваших мішенню, ні

Любові не треба мені лише дайте спокою

Я був і буду вічно той кого ви кличете ізгоєм

Може завтрв все зміниться в світі,

Нові люди гнитимуть у холодних квартирах,

А світло місяця буде породжувати тільки тінь,

Але не тінь тіла, а тінь моєї туги щодня.

ПРИСПІВ: