Конфликт - Белые Братья

Конфликт нарастает, перестает в драку

На него, повесив всех собак, он нападает.

Сталь зажата между пальцев.

Похоже, что прольется кровь.

Здесь разобраться бы танец убоя,

Глаза блестят, как огоньки горят.

Значит, акт агрессии не проходит,

Так туши развесили,

Что пора вступится, разнять,

Пусть будет поздно потом,

Неужели не в силах вы это понять?

Ведь после постигнет утрата жену и брата,

Его детей и всех друзей.

А другого ждет тюрьмы зона, один резон,

Но вот снова двое смотрят грозно в глаза.

И злоба льется друг на друга, смерти подруга,

Страх, порождая в глазах и в сердцах.

Ах, как туго мне от этих гневных вопросов.

Дождь бьет по лицу ногами, делая слезы.

Просто люди порой так ненавидят друг друга,

И повсюду крики, ругань слышны в округе.

Выше руки, братья, почти мертвых царство,

И сольемся в единое братство!

Просто люди порой так ненавидят друг друга,

И повсюду крики, ругань слышны в округе.

Выше руки, братья, почти мертвых царство,

И сольемся в единое братство!

По белому черным написано — к черту!

И я иду к нему, послали туда меня враги, друзья,

И я представить это вот как они обидят меня?

И нету и дня, когда бы я ни хотел,

Чтобы кончилась эта фигня, и все же Не любили никогда, никого.

Мы были там одни, а здесь такое мы общество.

Иду, иду, уже давно изучили —

Нет причины выйти, исключая кончины.

Все происходит только так, только так,

Так, так, так…

И я не выпил, но собак я вновь спускаю

И поводы вдруг упускаю,

Я знаю с краю я всегда, но сегодня о-о-о…

Вот опять идут мне навстречу люди,

Сплотились в груду и, возможно, что будут они снова

Вопросы ставить грозно и остро,

И ветер дует в щели, выдувая геройство.

Просто люди порой так ненавидят друг друга,

И повсюду крики, ругань слышны в округе.

Выше руки, братья, почти мертвых царство,

И сольемся в единое братство!

Просто люди порой так ненавидят друг друга,

И повсюду крики, ругань слышны в округе.

Выше руки, братья, почти мертвых царство,

И сольемся в единое братство!

Да-а, я боюсь, что, и я не устаю

Перед соблазном безобразным и грязным,

Пусть боль причинит кому-то,

Но минуты я буду, счастлив,

Полноценным, в себе уверен,

Но потом опять все будет тихо и страшно,

И люди отвернутся от меня, как день вчерашний,

Навсегда убито, я один буду вечно,

Беспечная жизнь тебя сжимает все крепче.

Но в башке зарождается план, и месть

Всем тем, кто меня не понял и моей жуткой песни,

Хоть тресни, а я подойду затресну,

Хоть вместе вы против меня,

Я иду на конфликт, без этого мне не прожить и дня.

И бегом, бегом и с гамом и криком

Навстречу своей смерти,

Я назначу на сегодня встречу,

И встречу я её спокойно, достойно,

Увижу свет вдали, там от долины покойно.

Снова ветер дует в щели, и дождь бьет по глазам,

И я считаю жизнь лучше только там,

Но меня укроет пальто, и как кино жизнь моя,

Пусть умрет кто угодно, но не я, не я, не я…

Конфлікт наростає, перестає в бійку

На нього, повісивши всіх собак, він нападає.

Сталь затиснута між пальцями.

Схоже, що проллється кров.

Тут розібратися би танець забою,

Очі блищать, як вогники горять.

Значить, акт агресії не проходить,

Так туші розвісили,

Що пора вступиться, розняти,

Нехай буде пізно потім,

Невже не в силах ви зрозуміти?

Адже після спіткає втрата дружина і брата,

Його дітей і всіх друзів.

А іншого чекає в'язниці зона, один резон,

Але ось знову двоє дивляться грізно в очі.

І злість ллється друг на друга, смерті подруга,

Страх, породжуючи в очах і в серцях.

Ах, як туго мені від цих гнівних питань.

Дощ б'є по обличчю ногами, роблячи сльози.

Просто люди часом так ненавидять один одного,

І скрізь крики, лайка чути в окрузі.

Вище руки, брати, майже мертвих царство,

І зілимося в єдине братство!

Просто люди часом так ненавидять один одного,

І скрізь крики, лайка чути в окрузі.

Вище руки, брати, майже мертвих царство,

І зілимося в єдине братство!

По білому чорним написано — до біса!

І я іду до нього, послали туди мене вороги, друзі,

І я представити це ось як вони скривдять мене?

І немає і дня, коли б я не хотів,

Щоб скінчилася ця фігня, і все ж Не любили ніколи, нікого.

Ми були там одні, а тут таке ми громада.

Іду, іду, вже давно вивчили —

Немає причин вийти, крім смерті.

Все відбувається тільки так, тільки так,

Так Так Так…

І я не випив, але собак я знов спускаю

І приводи раптом упускаю,

Я знаю з краю я завжди, але сьогодні о-о-о…

Ось знову йдуть мені назустріч люди,

Згуртувалися в груди і, можливо, що будуть вони знову

Питання ставити грізно і гостро,

І вітер дме в щілини, видуючи геройство.

Просто люди часом так ненавидять один одного,

І скрізь крики, лайка чути в окрузі.

Вище руки, брати, майже мертвих царство,

І зілимося в єдине братство!

Просто люди часом так ненавидять один одного,

І скрізь крики, лайка чути в окрузі.

Вище руки, брати, майже мертвих царство,

І зілимося в єдине братство!

Так-а, я боюся, що, і я не втомлююся

Перед спокусою потворною і брудною,

Нехай біль завдасть комусь,

Але хвилини я буду, щасливий,

Повноцінним, у собі впевнений,

Але потім знову все буде тихо і страшно,

І люди відвернуться від мене, як день вчорашній,

Назавжди вбито, я один буду вічно,

Безпечне життя тебе стискає все міцніше.

Але в голові зароджується план, і Помста

Всім тим, хто мене не зрозумів і моєї жахливої ​​пісні,

Хоч трісну, а я підійду затресну,

Хоч разом ви проти мене,

Я йду на конфлікт, без цього мені не прожити і дня.

І бігом, бігом і з гамом і криком

Назустріч своїй смерті,

Я призначу на сьогодні зустріч,

І зустріч я її спокійно, гідно,

Побачу світло вдалині, там від долини спокійно.

Знову вітер дме в щілини, і дощ б'є по очах,

І я вважаю життя краще тільки там,

Але мене вкриє пальто, і як кіно життя моє,

Нехай помре хто завгодно, але не я, не я, не я…