Хватит перемен - Белые Братья

И все-таки есть Вильям повесть на свете

Печальней чем о Ромео и о Джульетте…

Хватит перемен, время постой на время

Пока я пребываю, пока я пребываю

В неимоверном наверное сне…

В этом сне...

И в нем я счастлив, только в нем…

Приятное лицо на меня смотрит нежно,

Так неизбежна любовь,

Так небрежна готов я влюбиться

В омут с головой погрузиться,

Боже, что творится со мной,

Я лечу как птица, как стрела,

Навстречу с мечтой,

Получил письмо голубиной почтой,

Что все отлично,

Аж непривычно, логично,

Если сравнить с жизнью, реальной, личной;

Банально это, но я здесь,

А где-то звучит моя песня,

Эта песня, да-да вот эта!

В ней самой покой душевный мой

Вокруг лишь подруг мелькают

Лица друзей, вдруг солнце засветило

Согревая рукавами солнечных лучей

Теплом меня обнимая

Я снова счастлив

И так сильно влюблен…

Такой вот сон, видел сон,

Такой я видел сон.

Хватит перемен, время постой на время

Пока я пребываю в неимоверном наверное сне…

И в нем я счастлив, только в нем я счастлив е.

Хватит перемен, время постой на время…

В этом сне ... и только в нем я счастлив е

И в нем я счастлив, только в нем я счастлив.

В этом сне ... и только в нем я счастлив е

Я видел, я видел сон,

Я потрясен с тех пор,

Там люди ходят без оружия,

Горизонт там светел, светел,

И я заметил,

Что на лицах улыбки носят дети,

Если я не спал, то бредил

Или просто мечтал о хорошей жизни,

О том как попал в свое детство,

Бедствия остались за краем, рыдаю,

От счастья я молюсь и рыдаю, мечтаю,

О том чтоб этот сон вновь пришел, когда — неважно,

Пусть пройдет хоть лет десять или двадцать,

Лишь бы знать, что увижу опять

Я ради этого только буду жить продолжать,

Но ждать уже невмоготу,

И я попаду в свой сон желанный

Через смерть или наркоту,

Я в ванной, теплой-теплой ванной

С кровавой раной, на запястье кровь,

Я погружаюсь в нирвану…

Мечты зовут меня к тебе, как в том сне,

Я плыву к ним навстречу по дороге в вечность

Покидая мир, не здесь, а там мой кумир,

Я заправляюсь смертельною дозой.

Мечты зовут меня к тебе, как в том сне,

Я плыву к ним навстречу по дороге в вечность

Покидая мир, не здесь, а там мой кумир,

Я заправляюсь смертельною дозой.

Но время лечит раны, я лягу рано,

Чтобы поскорей попасть в тот сон

Где мне безумно рады,

Где только правда,

Где я могу не наступать постоянно

На одни и те же грабли…

Где нету травли и прочей суеты,

И рядом ты, все мои мечты около тебя,

Но что за бля…

Силуэт твой растворился будто…

В который раз меня обламывает утро

Хватит перемен, время постой на время

Пока я пребываю в неимоверном наверное сне…

И в нем я счастлив, только в нем я счастлив е.

Хватит перемен, время постой на время…

В этом сне ... и только в нем я счастлив е

В этом сне ... и только в нем я счастлив е

И в нем я счастлив, только в нем я счастлив е

И в нем я счастлив, только в нем я счастлив е

І все-таки є Вільям повість у світі

Сумнішою ніж про Ромео і про Джульєтта.

Досить змін, час постій на час

Поки я перебуваю, поки я перебуваю

У неймовірному сні ...

У цьому сні...

І в ньому я щасливий, тільки в ньому.

Приємне обличчя на мене дивиться ніжно,

Так неминуче кохання,

Так недбала готовий я закохатися

У вир із головою поринути,

Боже, що діється зі мною,

Я лікую як птах, як стріла,

Назустріч із мрією,

Отримав листа голубиною поштою,

Що все чудово,

Аж незвично, логічно,

Якщо порівняти з життям, реальним, особистим;

Банально це, але я тут,

А десь звучить моя пісня,

Ця пісня, так-так ось ця!

У ній самий спокій душевний мій

Навколо лише подруг мелькають

Особи друзів, раптом сонце засвітило

Зігріваючи рукавами сонячних променів

Теплом мене обіймаючи

щасливий

І так сильно закоханий.

Такий ось сон, бачив сон,

Такий бачив я сон.

Досить змін, час постій на час

Поки я перебуваю в неймовірному сні...

І в ньому я щасливий, тільки в ньому я щасливий.

Досить змін, час постій на час.

У цьому сні ... і тільки в ньому я щасливий

І в ньому я щасливий, тільки в ньому щасливий.

У цьому сні ... і тільки в ньому я щасливий

Я бачив, я бачив сон,

Я вражений з тих пір,

Там люди ходять без зброї,

Горизонт там світлий, світлий,

І я помітив,

Що на обличчях усмішки носять діти,

Якщо я не спав, то марив

Або просто мріяв про хороше життя,

Про те, як потрапив у своє дитинство,

Лиха залишилися за краєм, ридаю,

Від щастя я молюся і плачу, мрію,

Щоб цей сон знову прийшов, коли - неважливо,

Нехай пройде хоч років десять чи двадцять,

Аби знати, що побачу знову

Я заради цього тільки житиму продовжувати,

Але чекати вже несила,

І я потраплю у свій сон бажаний

Через смерть чи наркоту,

Я у ванній, теплій-теплій ванній

З кривавою раною, на зап'ясті кров,

Я занурююсь у нірвану…

Мрії звуть мене до тебе, як у тому сні,

Я пливу до них назустріч дорогою у вічність

Залишаючи світ, не тут, а там мій кумир,

Я заправляюсь смертельною дозою.

Мрії звуть мене до тебе, як у тому сні,

Я пливу до них назустріч дорогою у вічність

Залишаючи світ, не тут, а там мій кумир,

Я заправляюсь смертельною дозою.

Але час лікує рани, я ляжу рано,

Щоб якнайшвидше потрапити в той сон

Де мені дуже раді,

Де тільки правда,

Де я можу не наступати постійно

На ті самі граблі.

Де немає цькування та іншої суєти,

І поруч ти, всі мої мрії біля тебе,

Але що за бля ...

Силует твій розчинився наче...

Вкотре мене обламує ранок

Досить змін, час постій на час

Поки я перебуваю в неймовірному сні...

І в ньому я щасливий, тільки в ньому я щасливий.

Досить змін, час постій на час.

У цьому сні ... і тільки в ньому я щасливий

У цьому сні ... і тільки в ньому я щасливий

І в ньому я щасливий, тільки в ньому я щасливий.

І в ньому я щасливий, тільки в ньому я щасливий.