Sleeping Sicarii - Being As An Ocean

This could be the One, the King to come and break our chains!

Ambassador of change

We were hungry, filled with fish and bread

How could we relent when legions remain well fed?

The multitude will press on, Gracious King at its head

To whom all dominion is given, no resource is spent!

We were thirsty!

Ever-flowering horde, ne’er reliant upon the spring!

We’ve waited in exile, in expectancy

All eyes eager towards the Sun

Knowing things had to get better eventually

I’ve held this endeavor in heart and mind, reflecting upon Lazarus,

brought back to Life

I swear I’ve seen it with my own eyes

I’m assured that we shall never die

We’ve waited in exile, in expectancy

All eyes eager towards the Sun

Knowing things had to get better eventually

Bless the spotless sheep

The shame I feel is killing me

«Surely, Lord, it is not I!»

I stir from Sleep as I am handed the wine

Blood and body, take and eat, the Twelve, soon no longer in exile

As I kiss his cheek, I find to my defeat, a mix of Love, fear, and sadness

The Son Of Man handed over;

Lamb led to slaughter

We’ve waited in exile, in expectancy

All eyes eager towards the Sun

Knowing things had to get better eventually

(Compliant savior; loving Father.)

Bless the spotless sheep

The shame I feel is killing me

Це може бути Єдиний, Король, що прийде й розірве наші кайдани!

Посол змін

Ми були голодні, наситилися рибою та хлібом

Як ми можемо змиритися, коли легіони залишаються ситі?

Натовп буде тиснути, Милостивий Король на чолі

Кому дано все панування, не витрачаються ресурси!

Ми були спраглими!

Вічно квітуча орда, не покладаючись на весну!

Ми чекали у вигнанні, в очікуванні

Всі очі прагнуть до Сонця

Знання зрештою повинно стати кращим

Я тримав це зусилля в серці й розумі, розмірковуючи про Лазаря,

повернути до Життя

Клянусь, я бачив це на власні очі

Я впевнений, що ми ніколи не помремо

Ми чекали у вигнанні, в очікуванні

Всі очі прагнуть до Сонця

Знання зрештою повинно стати кращим

Благослови бездоганних овець

Сором, який я відчуваю, вбиває мене

«Справді, Господи, це не я!»

Я ворухнуся зі сну, коли мені подають вино

Кров і тіло, візьміть і їжте, Дванадцять, скоро вже не в вигнанні

Цілуючи його в щоку, я знаходжу, до своєї поразки, суміш кохання, страху та смутку

Син Людський передав;

Ягняти привели на забій

Ми чекали у вигнанні, в очікуванні

Всі очі прагнуть до Сонця

Знання зрештою повинно стати кращим

(Поступливий рятівник; люблячий Батько.)

Благослови бездоганних овець

Сором, який я відчуваю, вбиває мене