ABC - Bebe

Ponte joya barata, anda descalza y con tacones

Ponte bien guapa pa tí pa tí pa ti

Soy aprendiz de bruja, de chamana

De madrid de abuela, si la vida me deja

Que lo que se retiene nunca se tiene

Y lo que se deja libre siempre vuelve, no se ahoga

Ahora me encuentro bien y motivada

Y saco mi lengua a pasear… ah ah

No, no, no, no, no me acostumbro, no me acostumbro no…

No me acostumbro que no…

A no poder beber en la calle, a tus tonterías

No me acostumbro a que no te calles

No me acostumbro a tanto

No me acostumbro a tanta velocidad

A la hora de pensar un poquito

No me acostumbro a tanto cabron con que

No me acostumbro a tanta policía pervertida

No me acostumbro dime de quien te fia ya

No me acostumbro a mirar y que no estén

Ni que las cosas me salgan bien

No me acostumbro a que medio mundo nos acostemos tranquilos

Y en el otro medio se mueran por miles los niños

No!, que no me acostumbro

No me acostumbro a que intenten coartar mi libertad

Que esa me la dieron al nacer mi mama, mi papa

No me acostumbro a que no haya casa pa' todos

Cuando la tierra no es de nadie cojones

Es de quien en ella nació, creció, vivió y la trabajo

No me acostumbro a que haya que pagar pa' que te entierren ah!

Estamos, pa' que nos encierren

No me acostumbro vuestra demagogia

A vuestra trampa, vuestra mentira

Los mejores actores se juntan en política

No me acostumbro a vivir sin sol

No me acostumbro a vivir sin sol

Y a donde quiera me hecho una siesta

Me monto una fiesta pero no te acerques

Que no me acostumbro a las falsas apariencias

Y puedo darte con la mano abierta

No me acostumbro a que me quieran dar ordenes

Orden contra orden, desorden

Desordenando mi vida encuentro el orden que no tenia

Y camino pa delante

Mi camino no esta dibujado en el camino

No tiene huellas, va campo a trave

Va campo a trave, va campo a trave

Mi camino no esta dibujado en el camino

No tiene huellas, va campo a trave

Va campo a trave, va campo a trave

Y mientras no me acostumbro a tanta subordinación

Mira que a todos nos cuesta saber esto y que no

A tanto mal phono, a tanta incomunicación entre tú y yo

Entre tú y yo

No me acostumbro a que no veamos que el poder esta en nuestras manos,

pero cerramos los ojos

Y chupamos el caramelo envenenao que nos dan, no, no, no

No me acostumbro a tanta mierda en los campos

A tantos hijos de puta del bote chupando

Metiendo el hocico en otro comedero

Mientras el suyo lo tienen entero

No me acostumbro a tanto, no me acostumbro a tanto

No me acostumbro a tanto, a tanto muerto vertical

Mi camino no esta dibujado en el camino

No tiene huellas, va campo a trave

Va campo a trave, va campo a trave…

Одягніть дешеві прикраси, ходіть босоніж і на підборах

Зроби себе красивою для себе, для тебе, для тебе

Я учень відьми, шаман

З Мадрида як бабуся, якщо життя покине мене

Те, що утримано, ніколи не було

А звільнене завжди повертається, не тоне

Тепер я почуваюся добре і мотивовано

І я виймаю язика на прогулянку… ах ах

Ні, ні, ні, я не звикаю, не звикаю, ні...

Я не звик до цього...

До того, що не можна випити на вулиці, до вашої дурниці

Я не можу звикнути до того, що ти не замовкнеш

Я до такого не звикаю

Я не можу звикнути до такої швидкості

На момент подумав трохи

Я не можу звикнути до такого сволота з чим

Я не можу звикнути до такої кількості збоченої поліції

Я не можу звикнути, скажи мені, кому ти зараз довіряєш

Я не звик шукати, а вони ні

І те, що у мене все добре

Я не можу звикнути до того, що півсвіту спокійно лягає спати

А в другій половині діти гинуть тисячами

Ні, я не можу до цього звикнути

Я не можу звикнути намагатися обмежити мою свободу

Це мені при народженні подарували мама, тато

Я ніяк не можу звикнути до того, що не маю хати для всіх

Коли земля нічийні м'ячі

Він належить тому, хто в ньому народився, виріс, жив і працював

Я не можу звикнути до того, що треба платити, щоб мене там поховали!

Ми є, щоб нас зачинили

Я не звик до вашої демагогії

До вашої пастки, вашої брехні

Найкращі актори збираються разом у політиці

Я не можу звикнути жити без сонця

Я не можу звикнути жити без сонця

І де захочу, я подрімаю

Я влаштовую вечірку, але тримайся подалі

Що я не можу звикнути до фальшивого вигляду

І я можу вдарити вас відкритою рукою

Я не можу звикнути до людей, які хочуть віддавати мені накази

Порядок проти порядку, безлад

Порушуючи своє життя, я знаходжу порядок, якого у мене не було

І я йду вперед

Мій шлях не накреслений на дорозі

У нього немає слідів, він ходить кросом

Іде крос-кантрі, воно ходить кросом

Мій шлях не накреслений на дорозі

У нього немає слідів, він ходить кросом

Іде крос-кантрі, воно ходить кросом

А поки я не звик до такої субординації

Бачиш, що всім нам важко знати те і те

На стільки поганого фону, до такої відсутності зв’язку між вами та мною

Між тобою і мною

Я не можу звикнути не бачити, що влада в наших руках,

але ми закриваємо очі

І ми смоктаємо отруйні цукерки, які вони нам дають, ні, ні, ні

Я не можу звикнути до такого лайна в полях

До стількох ублюдків з човна смоктання

Вставляємо морду в іншу годівницю

Поки у них своє ціле

Я до такого не звикаю, до цього не звикаю

Я не можу звикнути до стільки всього, до такої вертикальної смерті

Мій шлях не накреслений на дорозі

У нього немає слідів, він ходить кросом

Іде крос-кантрі, це їде крос-кантрі…