В городской суете - Баста

И снова дождь льёт по мостовым реками, ленивыми потоками и грозы саундтреками.

Закрывает людей по домам, стучит водою по окнам в душу проникая к нам,

возможно где-то там.

Где ты светит безумно яркое солнце, но моё небо мне дарит свои горькие слёзы.

Возможно это что-то значит, но что именно, когда небо заливает землю ливнями.

Письмами — строками, чувства глубокие, первые слова о любви такие робкие.

Ошибки уроками для нас с тобою не стали, жаль, что мы с тобою чужими стали,

Устали верить в чудо, устали жить мечтой, наверное, так предрешено для нас с

тобой судьбой.

В окно стучит разлука порывом ветра, я растворюсь в лучах рассвета первого дня

лета.

Припев:

В городской суете одна, утонула в слезах весна, растворила в стихах мечты о

любви.

Город шепчет пустые слова, о том, что Весна любовь унесла и тихо тоска

превратилась в стихи.

Ты меня не ищи!!!

Ты меня не ищи!!!

Ты меня, ты меня, ты меня,

Не ищи меня не надо, встречи не ищи, не зови меня, не надо, не звони.

Прошу, пойми твои слова меня ранят, прошу пойми, ВСЁ, с меня хватит.

Сердце платит болью за любовь, сердце бьётся болью, бьётся в ноль.

Городской тоскою наполняюсь изнутри, прощальные слова, возможно, их услышишь ты.

Дождь — поток холодных капель, ложь — остановись, постой, хватит.

Ждешь — не жди, не надо, уходи, ночь расставит все точки над «И»!!!

Дождь — поток холодных капель, ложь — остановись, постой, хватит.

Ждешь — не жди, не надо, уходи, …ты меня не ищи…

Припев:

В городской суете одна, утонула в слезах весна, растворила в стихах мечты о

любви.

Город шепчет пустые слова, о том, что Весна любовь унесла и тихо тоска

превратилась в стихи.

Ты меня не ищи!!!

В городской суете одна, утонула в слезах весна, растворила в стихах мечты о

любви.

Город шепчет пустые слова, о том, что Весна любовь унесла и тихо тоска

превратилась в стихи.

Ты меня не ищи!!!

Дождь — поток холодных капель, ложь — остановись, постой, хватит.

Ждешь — не жди, не надо, уходи, ночь расставит все точки над «И»!!!

Дождь — поток холодных капель, ложь — остановись, постой, хватит.

Ждешь — не жди, не надо, уходи, …ты меня не ищи…

І знову дощ ллє по мостовими річками, лінивими потоками та грози саундтреками.

Закриває людей по домах, стукає водою по вікнах в душу проникаючи до нас,

можливо десь там.

Де ти світить шалено яскраве сонце, але моє небо мені дарує свої гіркі сльози.

Можливо це щось означає, але що саме, коли небо заливає землю зливами.

Листами — рядками, почуття глибокі, перші слова про кохання такі несміливі.

Помилки уроками для нас з тобою не стали, шкода, що ми з тобою чужими стали,

Втомилися вірити в чудо, втомилися жити мрією, напевно, так вирішено для нас з

тобою долею.

У вікно стукає розлука поривом вітру, я розчинюся в променях світанку першого дня

літа.

Приспів:

У міській метушні одна, потонула в сльозах весна, розчинила в стихах мрії про

кохання.

Місто шепоче порожні слова, про те, що Весна любов забрала і тихо туга

перетворилася на вірші.

Ти мене не шукай!

Ти мене не шукай!

Ти мене, ти мене, ти мене,

Не шукай мене не треба, зустрічі не шукай, не кликай мене, не треба, не дзвони.

Прошу, зрозумій твої слова мене ранять, прошу зрозумій, ВСЕ, мене вистачить.

Серце платить болем за любов, серце б'ється болем, б'ється в нуль.

Міською тугою наповнююся зсередини, прощальні слова, можливо, їх почуєш ти.

Дощ — потік холодних крапель, брехня — зупинись, стривай, вистачить.

Чекаєш — не чекай, не треба, йди, ніч розставить усі крапки над «І»!!!

Дощ — потік холодних крапель, брехня — зупинись, стривай, вистачить.

Чекаєш—не чекай, не треба, йди, …ти мене не шукай…

Приспів:

У міській метушні одна, потонула в сльозах весна, розчинила в стихах мрії про

кохання.

Місто шепоче порожні слова, про те, що Весна любов забрала і тихо туга

перетворилася на вірші.

Ти мене не шукай!

У міській метушні одна, потонула в сльозах весна, розчинила в стихах мрії про

кохання.

Місто шепоче порожні слова, про те, що Весна любов забрала і тихо туга

перетворилася на вірші.

Ти мене не шукай!

Дощ — потік холодних крапель, брехня — зупинись, стривай, вистачить.

Чекаєш — не чекай, не треба, йди, ніч розставить усі крапки над «І»!!!

Дощ — потік холодних крапель, брехня — зупинись, стривай, вистачить.

Чекаєш—не чекай, не треба, йди, …ти мене не шукай…