С надеждой на крылья - Баста, Нервы

Кофе — мой друг, музыка — мой драг

И все, что вокруг — я могу сыграть

Дорога мой дом.

Я могу сыграть, дорога — мой дом

Небо — моя тетрадь, пока мы вдвоем

Мы точно не будем спать!

Кофе — мой друг, музыка — мой драг

И все, что вокруг — я могу сыграть

Дорога мой дом.

С надеждой на крылья, живущий на грани,

Поющий с надрывом у самого края.

Пусть немного наивно, без четкого плана,

Но с надеждой на крылья.

С надеждой на крылья, живущий на грани,

Поющий с надрывом у самого края.

Пусть немного наивно, без четкого плана,

Но с надеждой на крылья.

По холодным крышам — размашистым, вальяжным шагом,

Распихав страх и боль — по бездонным шахтам.

Черно-белый плацдарм, как доска для шахмат,

Ушатанный подъезд, да, но как поет душа там.

Вместо заката для обшарпанных общаг и пятиэтажек —

Дым и сажа из заводских оранжево-ржавых скважин.

Спальный район, гонор и дерзкий тон,

Усвоив урок, он понял, что этот мир — огромный детский дом.

Заставь их очутиться в твоей шкуре,

Заберись в их душу по шнуру «Shure», пусть даже штурмом.

Шесть чувств, как шесть шесть струн на гитаре.

В ожидании зал замер:

Дерзай брат, сыграй им!

Не все поймут, не все найдут в тебе — себя,

Придут однажды, уйдут навсегда.

Не все оценят твой талант и характерный почерк,

И ты останешься для них — так, одним из прочих.

Без афиш, без рекламы по радио,

Маленький клуб, где-то на самой окраине.

Розданные по рукам самопальные флаеры

Плюс рассылка Вконтакте, знакомые спамеры.

И в зале только близкие и те, кто по спискам,

И ты один на один за кулисами с мыслями:

Это слишком мизерно для миссии, может отменить все?

Но вот тебе дают микро, минусок с диска.

Звук не в умате, голос в колонках тихий,

Микро фонит и ты без страха охрипнув, как псих —

Читаешь на крике, район знает наизусть,

И, подхватив, поет с тобой дебютный хит твой.

Вследствие определенных событий

22 июля ты проснешься очень знаменитым!

Будет все — концерты, гонорары, клипы,

Но тот, первый выход сцену — никогда не сможешь забыть ты,

Но это все — будет потом,

А пока два десятка рук под потолком!

У самого края, безумно счастливый,

Без четкого плана, но с надеждой на крылья.

С надеждой на крылья, живущий на грани,

Поющий с надрывом у самого края.

Пусть немного наивно, без четкого плана,

Но с надеждой на крылья.

С надеждой на крылья, живущий на грани,

Поющий с надрывом у самого края.

Пусть немного наивно, без четкого плана,

Но с надеждой на крылья.

С надеждой на крылья, живущий на грани,

Поющий с надрывом у самого края.

Пусть немного наивно, без четкого плана,

Но с надеждой на крылья.

Сколько людей — столько же мнений,

И кажется, иногда, что всех умнее.

Сколько людей — столько же истин.

Ты — не гений?

Хм, обмани всех!

Притворись им.

Брось миру вызов!

Страх — трусливый призрак!

И там, где сильный слился — слабый на последних вылез.

Когда мудрец утратил истины смысл,

Глупец в ладонях принес мудрецу им же разбросанный бисер.

Огромный урбан прячет от нас солнце за тучами,

Друг другу наскучив, просто ночуем в холодных лачугах.

Просто хорошие люди, без права на чудо.

Я — не лучше других, но не хочу так.

Мои истории — для тех, кто не боится любви,

Для тех, чье открытое сердце способно вместить в себя весь мир!

Бит звучит простенько и как-то не модно, да,

Но я ценю музло — не за модный звук, а за тепло в нем.

Эта музыка на закате,

Ты отводишь глаза, чтобы снова не заплакать.

Походу наш мир создал безумный дизайнер и в нем запер,

Чтобы ради забавы с азартом терзать нас.

Моя музыка для тех, кто отверг кем-то навязанный вектор,

А сверхразум закованный в клетку.

Сводя с ума своими бреднями предков, был непонят и предан.

Доктор сказал: «Это лечат», и теперь — Саши нет тут.

Каждый перед Богом — наг, жалок и убог,

В каждой музыке — Бах, в каждом из нас — Бог.

Бетховен, придя из школы, усевшись за комп,

Написал шедевр в си-бемоль минор, не зная нот.

Студия, вернее обшитый поролоном балкон,

Заведенный через пульт на комп микро.

Против законов жанра, против навязанного стиля —

МС без четкого плана, но с надеждой на крылья!

С надеждой на крылья, живущий на грани,

Поющий с надрывом у самого края.

Пусть немного наивно, без четкого плана,

Но с надеждой на крылья.

С надеждой на крылья, живущий на грани,

Поющий с надрывом у самого края.

Пусть немного наивно, без четкого плана,

Но с надеждой на крылья.

С надеждой на крылья, живущий на грани,

Поющий с надрывом у самого края.

Пусть немного наивно, без четкого плана,

Но с надеждой на крылья.

С надеждой на крылья, живущий на грани,

Поющий с надрывом у самого края.

Пусть немного наивно, без четкого плана,

Но с надеждой на крылья.

Кава - мій друг, музика - мій драг

І все, що довкола — я можу зіграти

Дорога мій дім.

Я можу зіграти, дорога – мій дім

Небо — мій зошит, поки ми вдвох

Ми точно не спатимемо!

Кава - мій друг, музика - мій драг

І все, що довкола — я можу зіграти

Дорога мій дім.

З надією на крила, що живе на межі,

Співаючий з надривом біля самого краю.

Нехай трохи наївно, без чіткого плану,

Але з надією на крила.

З надією на крила, що живе на межі,

Співаючий з надривом біля самого краю.

Нехай трохи наївно, без чіткого плану,

Але з надією на крила.

По холодних дахах — розгонистим, важливим кроком,

Розіпхаючи страх і біль — по бездонних шахтах.

Чорно-білий плацдарм, як дошка для шахів,

Ушатанний під'їзд, так, але як співає душа там.

Замість заходу для обшарпаних громад і п'ятиповерхівок.

Дим і сажа із заводських оранжево-іржавих свердловин.

Спальний район, гонор та зухвалий тон,

Засвоївши урок, він зрозумів, що цей світ – величезний дитячий будинок.

Примус їх опинитися в твоїй шкурі,

Заберися в їхню душу по шнуру Shure, нехай навіть штурмом.

Шість почуттів, як шість шість струн на гітарі.

В очікуванні зал завмер:

Дерзай брат, зіграй їм!

Не всі зрозуміють, не всі знайдуть у тобі себе,

Прийдуть якось, підуть назавжди.

Не всі оцінять твій талант і характерний почерк,

І ти залишишся для них — так одним із інших.

Без афіш, без реклами по радіо,

Маленький клуб, десь на околиці.

Роздані по руках самопальні флаєри

Плюс розсилка Вконтакте, знайомі спамери.

І в залі лише близькі і ті, хто за списками,

І ти віч-на-віч за лаштунками з думками:

Це занадто мізерно для місії, може скасувати все?

Але тобі дають мікро, мінусок з диска.

Звук не в уматі, голос у колонках тихий,

Мікро фонить і ти без страху охрипнувши, як псих.

Читаєш на крику, район знає напам'ять,

І підхопивши, співає з тобою дебютний хіт твій.

Внаслідок певних подій

22 липня ти прокинешся дуже знаменитим!

Буде все - концерти, гонорари, кліпи,

Але той перший вихід сцену - ніколи не зможеш забути ти,

Але це все буде потім,

А поки що два десятки рук під стелею!

Біля самого краю, шалено щасливий,

Без чіткого плану, але з надією на крила.

З надією на крила, що живе на межі,

Співаючий з надривом біля самого краю.

Нехай трохи наївно, без чіткого плану,

Але з надією на крила.

З надією на крила, що живе на межі,

Співаючий з надривом біля самого краю.

Нехай трохи наївно, без чіткого плану,

Але з надією на крила.

З надією на крила, що живе на межі,

Співаючий з надривом біля самого краю.

Нехай трохи наївно, без чіткого плану,

Але з надією на крила.

Скільки людей — стільки ж думок,

І здається, іноді, що всіх розумніших.

Скільки людей – стільки ж істин.

Ти не геній?

Хм, обдури всіх!

Прикинься їм.

Кинь світові виклик!

Страх - боягузливий привид!

І там, де сильний злився, слабий на останніх виліз.

Коли мудрець втратив істини сенс,

Дурень у долонях приніс мудрцеві їм же розкиданий бісер.

Величезний урбан ховає від нас сонце за хмарами,

Один одному набридлий, просто ночуємо в холодних халупах.

Просто добрі люди, без права на диво.

Я — не краще за інших, але не хочу так.

Мої історії — для тих, хто не боїться кохання,

Для тих, чиє відкрите серце здатне вмістити весь світ!

Біт звучить простенько і якось не модно, так,

Але я ціную музло не за модний звук, а за тепло в ньому.

Ця музика на заході сонця,

Ти відводиш очі, щоби знову не заплакати.

Походу наш світ створив шалений дизайнер і в ньому замкнув,

Щоб заради забави з азартом терзати нас.

Моя музика для тих, хто відкинув кимось нав'язаний вектор,

А надрозум закутий у клітку.

Зводячи з розуму своїми мареннями предків, був незрозумілий і відданий.

Лікар сказав: «Це лікують», і тепер Саші немає тут.

Кожен перед Богом - наг, жалюгідний і убогий,

У кожній музиці Бах, у кожному з нас Бог.

Бетховен, прийшовши зі школи, сівши за комп,

Написав шедевр у сі-бемоль мінор, не знаючи нот.

Студія, точніше обшитий поролоном балкон,

Заведений через пульт на комп мікро.

Проти законів жанру, проти нав'язаного стилю.

МС без чіткого плану, але з надією на крила!

З надією на крила, що живе на межі,

Співаючий з надривом біля самого краю.

Нехай трохи наївно, без чіткого плану,

Але з надією на крила.

З надією на крила, що живе на межі,

Співаючий з надривом біля самого краю.

Нехай трохи наївно, без чіткого плану,

Але з надією на крила.

З надією на крила, що живе на межі,

Співаючий з надривом біля самого краю.

Нехай трохи наївно, без чіткого плану,

Але з надією на крила.

З надією на крила, що живе на межі,

Співаючий з надривом біля самого краю.

Нехай трохи наївно, без чіткого плану,

Але з надією на крила.