Кундалини - БАНД'ЭРОС

Я направляю кундалини

Через все свои точки,

Через все твои точки

К Араратской долине.

И здравствуй, солнце в небе синем,

И здравствуйте, горы!

Еще немного — и я на вершине.

И мне с вершины видно много,

Видно глупые страхи,

Посылаю все на х** -

Я буду жить по-другому.

И я встаю из позы йога,

Одеваюсь неспешно,

Чуть небрежно —

И, здравствуй, мир такой знакомый:

Иду в кафешку, друзей встречаю,

Двойной эспрессо — я про кундалини забываю.

Где же ты, кундалини?

Где же ты, кундалини?

Когда я в этом глупом, глупом, глупом, глупом мире?

Шестое чувство.

В моем стакане пусто.

Мы нарезаем тусу.

Прости, Кастанеда, простите, индусы!

Я направляю кундалини

Через все свои точки,

Через печень и почки

Прямо к яни и ини.

Нету Инны, нету Яны,

Все подруги со своими —

Хрен бы сними!

Я достигну Нирваны.

Шевченко с поля удалили,

Я стараюсь не слышать,

Телевизор потише,

Есть лишь моя кундалини.

И я встаю опять неспешно,

Одеваюсь небрежно,

И снова все как прежде:

На самом деле я, как и многие,

За любое движение,

И к йоге тоже с уважением.

Но не очень доверяю замороченным

На астрале и таком прочем.

Я знаю, есть нехоженые тропы,

Но в основном это просто треп.

И я говорю им: Идите в ж!!!

У меня тоже был мистический опыт.

Как-то всей тусой поехали в Индию,

Достигать просветления.

Достигли сразу, но потемнения.

Рожи красные, все в креме, блин.

Растения — классно!

Пробивает на еду.

А это опасно — острое меню.

Короче, третий глаз открывался

По десять раз на дню.

Убились в хлам с третьей вершины.

Шесть рук, шесть ног, в общем, красивый

Шива тоже был не прочь дунуть.

Я подумал — странно!

— но лучше не думать.

Стали осваивать левитацию,

Типа над землей приподниматься.

Курили, осваивали до утра,

Поднялись не сильно — метра на полтора.

Потом долго прощались с Шивой.

Когда проснулись — было паршиво.

Затем были таблы, ситары.

Я впервые подумал, что для такого уже старый.

В сухом остатке, чего я достиг —

Это краткий радостный миг.

День 21-й или 22-й —

Не выходя из астрала, летим домой.

И вот визы проштампованы.

А дома все знакомо, все ровно.

Сувениры друзьям — ах, какая прелесть!

Короче, чакры так и не открылись.

Индийские опыты помню смутно,

Практикую только Камасутру.

Про Шиву вспоминаю реже,

И снова все, как прежде!

Я спрямовую кундаліні

Через усі свої точки,

Через усі твої точки

До Араратської долині.

І привіт, сонце в небі синьому,

І привітайте, гори!

Ще трохи — і я на вершині.

І мені з вершини видно багато,

Видно дурні страхи,

Посилаю все на х** -

Я житиму по-іншому.

І я встаю з пози йога,

Одягаюсь неквапливо,

Трохи недбало—

І, привіт, світ такий знайомий:

Іду в кафешку, друзів зустрічаю,

Подвійний еспресо - я про кундаліні забуваю.

Де ж ти, кундаліні?

Де ж ти, кундаліні?

Коли я в цьому дурному, дурному, дурному, дурному світі?

Шосте відчуття.

У моїй склянці порожньо.

Ми нарізаємо тусу.

Вибач, Кастанедо, вибачте, індуси!

Я спрямовую кундаліні

Через усі свої точки,

Через печінку та нирки

Прямо до яни та іні.

Нема Інни, нема Яни,

Усі подруги зі своїми —

Хрін би зніми!

Я досягну Нірвани.

Шевченка з поля видалили,

Я намагаюся не чути,

ТБ тихіше,

Є лише моя кундаліні.

І я встаю знову неквапливо,

Одягаюсь недбало,

І знову все як раніше:

Насправді я, як і багато,

За будь-який рух,

І до йоги теж з повагою.

Але не дуже довіряю замороченим

На астралі і таке інше.

Я знаю, є нехожі стежки,

Але в основному це просто балаканина.

І я кажу їм: Ідіть в ж!

У мене теж був містичний досвід.

Якось всією тусою поїхали в Індію,

Досягати просвітлення.

Досягнули відразу, але потемніння.

Рожі червоні, все в кремі, млинець.

Рослини - класно!

Пробує на їжу.

А це небезпечно — гостре меню.

Коротше, третє око розплющувалося

По десять разів на день.

Вбилися в хлам із третьої вершини.

Шість рук, шість ніг, загалом, гарний

Шива теж був не проти дунути.

Я подумав—дивно!

— але краще не думати.

Стали освоювати левітацію,

Типу над землею підніматися.

Курили, освоювали до ранку,

Піднялися не сильно — метри на півтора.

Потім довго прощалися з Шивою.

Коли прокинулися, було паршиво.

Потім були таблички, ситари.

Я вперше подумав, що для такого вже старий.

У сухому залишку, чого я досяг —

Це коротка радісна мить.

День 21-й або 22-й —

Не виходячи з астралу, летимо додому.

І ось візи проштамповані.

А вдома все знайоме, все рівно.

Сувеніри друзям - ах, яка краса!

Коротше, чакри так і не відкрилися.

Індійські досліди пам'ятаю неясно,

Практикую лише Камасутру.

Про Шиву згадую рідше,

І знову все, як раніше!