Мама, прости, я не дарил тебе цветов - Ls.Den, Bahh Tee

Сколько лет на империю — и все потеряно.

Ее можно вернуть, но не вернуть время.

Впервые в жизни так сильно щемило душу, он был плохим отцом, и вот стал бывшим

мужем.

И пусть идет кукла, хотят дочку жалко, он не держал ее — знал, что держали

бабки.

Но это раньше — теперь ни любви, ни дружбы, странно — вот так раз и никому не нужен.

Холодный разум, никогда не знавший равных, искал решение проблемы,

будто программа.

Но был бессилен, ведь сердце уже все проспало, если кто и простит его,

только мама.

Вот уже полгода не звонил ей — стыдно.

Цветы, ключи, машина — рада будет сыну.

.

… чувства рвут изнутри, ведь он еще никогда ей не дарил цветы.

Припев:

Мам, прости, я не дарил тебе цветов, но сейчас завалить тебя ими готов.

Боже, я твой сын, пусть не лучший самый.

Дай маленький шанс лишь все исправить.

Мам, прости, я не дарил тебе цветов, но сейчас завалить тебя ими готов.

Боже, я твой сын, пусть не лучший самый.

Дай маленький шанс лишь все исправить.

Мам, прости, я не дарил тебе цветов, но сейчас завалить тебя ими готов.

Боже, я твой сын, пусть не лучший самый.

Дай маленький шанс лишь все исправить.

Мам, прости, я не дарил тебе цветов, но сейчас завалить тебя ими готов.

Боже, я твой сын, пусть не лучший самый.

Дай маленький шанс лишь все исправить.

Она смотрела на него — и все в этом взгляде: ожидание, забота, боль, обида,

радость.

Перемешалось;

они молчали долго и каждое мгновение безмолвия осколком.

Вонзалось в его душу, воюя с совестью.

Что молчало зиму, пробудившись по весне.

И уверенно ребенком, что шаг первый сделав, к матери идет, заговорил с нею.

Он говорил, она молчала, слова все горче, вопросы жестче, он кричал

громче-громче!

Она молчала, и он кулаками сильными стучал ей по плечам, но она не говорила.

Я видел ту картину, как на колени пав он, сходя с ума, ломал руки об могильный

камень.

Он принес цветы впервые ей, но опоздал и он рыдал.

Боже, как же он рыдал!

Припев:

Мам, прости, я не дарил тебе цветов, но сейчас завалить тебя ими готов.

Боже, я твой сын, пусть не лучший самый.

Дай маленький шанс лишь все исправить.

Мам, прости, я не дарил тебе цветов, но сейчас завалить тебя ими готов.

Боже, я твой сын, пусть не лучший самый.

Дай маленький шанс лишь все исправить.

Мам, прости, я не дарил тебе цветов, но сейчас завалить тебя ими готов.

Боже, я твой сын, пусть не лучший самый.

Дай маленький шанс лишь все исправить.

Мам, прости, я не дарил тебе цветов, но сейчас завалить тебя ими готов.

Боже, я твой сын, пусть не лучший самый.

Дай маленький шанс лишь все исправить.

Скільки років на імперію — і все втрачено.

Її можна повернути, але не повернути час.

Вперше в житті так сильно щеміло душу, він був поганим батьком, і ось став колишнім.

чоловіком.

І нехай іде лялька, хочуть доньку шкода, він не тримав її — знав, що тримали

бабки.

Але це раніше — тепер ні любові, ні дружби, дивно — ось так раз і нікому не потрібний.

Холодний розум, який ніколи не знав рівних, шукав вирішення проблеми,

ніби програма.

Але був безсилий, адже серце вже все проспало, якщо хтось і простить його,

лише мама.

Ось уже півроку не дзвонив їй — соромно.

Квіти, ключі, машина — рада буде синові.

.

… почуття рвуть зсередини, адже він ще ніколи їй не дарував квіти.

Приспів:

Мам, вибач, я не дарував тобі квітів, але зараз завалити тебе ними готовий.

Боже, я твій син, хай не кращий самий.

Дай маленький шанс лише все виправити.

Мам, вибач, я не дарував тобі квітів, але зараз завалити тебе ними готовий.

Боже, я твій син, хай не кращий самий.

Дай маленький шанс лише все виправити.

Мам, вибач, я не дарував тобі квітів, але зараз завалити тебе ними готовий.

Боже, я твій син, хай не кращий самий.

Дай маленький шанс лише все виправити.

Мам, вибач, я не дарував тобі квітів, але зараз завалити тебе ними готовий.

Боже, я твій син, хай не кращий самий.

Дай маленький шанс лише все виправити.

Вона дивилася на нього—і все в цьому погляді: очікування, турбота, біль, образа,

радість.

Перемішалося;

вони мовчали довго і щомиті безмовності уламком.

Встромилося в його душу, воюючи з совістю.

Що мовчало зиму, прокинувшись весною.

І впевнено дитиною, що крок перший зробивши, до матері йде, заговорив з нею.

Він говорив, вона мовчала, слова все гірші, питання жорсткіші, він кричав

голосніше-голосніше!

Вона мовчала, і він кулаками сильними стукав їй по плечах, але вона не говорила.

Я бачив ту картину, як на коліна впавши він, збожеволівши, ламав руки об могильний

камінь.

Він приніс квіти вперше їй, але запізнився і він ридав.

Боже, як він ридав!

Приспів:

Мам, вибач, я не дарував тобі квітів, але зараз завалити тебе ними готовий.

Боже, я твій син, хай не кращий самий.

Дай маленький шанс лише все виправити.

Мам, вибач, я не дарував тобі квітів, але зараз завалити тебе ними готовий.

Боже, я твій син, хай не кращий самий.

Дай маленький шанс лише все виправити.

Мам, вибач, я не дарував тобі квітів, але зараз завалити тебе ними готовий.

Боже, я твій син, хай не кращий самий.

Дай маленький шанс лише все виправити.

Мам, вибач, я не дарував тобі квітів, але зараз завалити тебе ними готовий.

Боже, я твій син, хай не кращий самий.

Дай маленький шанс лише все виправити.