Vergeblich wartend - B-Lash

Ich warte immer noch auf den Sonnenschein

Es ist doch heiß da draußen und trotzdem erfriert mein Leib

Ich warte immer noch auf den Sonnenschein

Es ist doch heiß da draußen und trotzdem erfriert mein Leib

Ich warte immer noch auf den Sonnenschein

Es ist doch heiß da draußen und trotzdem erfriert mein Leib

Ich wache auf aus dem Traum und erfreu mich kaum

Ich leb in Dunkelheit und Trauer, ich verlier' meinen Glauben

Man öffnet die Augen und erwacht im Krieg

Gegen den eigenen Körper, der ganzen Welt

Die Konsequenz aus dem Ganzen, man erstickt die Liebe

Ohne jegliche Regung, nicht einmal ein Tränchen fließt

Wenn man merkt, dass man sein Lachen verbergt

Weil es an die guten Zeiten erinnert und somit schmerzt

Merkt man, dass man sich von dem Kind entfernt, das man früher in sich trug

Ich erinner' mich an den ersten Flug

Ich kam aus der Hauptstadt, in der die Bomben einschlugen

Wo Leute in dunkle Bunker rannten, um Schutz zu suchen

Ich kam aus dem Land, wo Menschen sich mit Eisen peitschten

Um zu zeigen, dass sie leiden, weil sie kaum noch frei sind

Ein kleiner Junge, der mehr Blut gesehen hat

Als du in deinem scheiß Leben nach Gutem gestrebt hast

Und trotzdem war ich froh bis ich irgendwann erfuhr

Dass das meiste Blut, dass floss, aus verwandten Venen fuhr

2005, seit achtzehn Jahren im Land

Mit dem man Wohlstand und Seelenfrieden verband

Doch was ist dran an der Sage des erfüllten Glücks

21 Jahre und davon die Hälfte auf Krücken

Vor einem Jahr glaubt ich nicht mal an den Geburtstag

Mit dreißig Kerzen auf dem Kuchen wohl eher ans Grab

Doch och rettete mich selbst, der größte Feind ist tot

Doch ich muss immer noch kämpfen, nur für Wasser und Brot

Ich warte immer noch auf den Sonnenschein

Es ist doch heiß da draußen und trotzdem erfriert mein Leib

Ich warte immer noch auf den Sonnenschein

Es ist doch heiß da draußen und trotzdem erfriert mein Leib

Ich warte immer noch auf den Sonnenschein

Es ist doch heiß da draußen und trotzdem erfriert mein Leib

Ich bin blind, die Sonne erreicht nur Kinder

Mit offenen Augen und Herzen, die einzigen, die das Licht wert sind

Я все ще чекаю сонечка

Там жарко, а моє тіло замерзає до смерті

Я все ще чекаю сонечка

Там жарко, а моє тіло замерзає до смерті

Я все ще чекаю сонечка

Там жарко, а моє тіло замерзає до смерті

Я прокидаюся від сну і ледь радію

Я живу в темряві і печалі, я втрачаю віру

Відкриваєш очі і прокидаєшся на війну

Проти власного тіла, проти всього світу

Наслідком усього цього є те, що ти задушуєш любов

Без жодних емоцій, навіть сльоза не тече

Коли ти розумієш, що ховаєш свій сміх

Тому що це нагадує вам про хороші часи і тому завдає болю

Ви помічаєте, що віддаляєтеся від дитини, яку раніше носили в собі?

Пам'ятаю перший політ

Я приїхав зі столиці, куди падали бомби

Де люди бігли в темні бункери шукати притулку

Я прийшов із краю, де люди билися залізами

Показати, що вони страждають, бо вже майже не вільні

Маленький хлопчик, який бачив більше крові

Коли ти прагнув добра у своєму лайновому житті

І все ж я був радий, поки в якийсь момент не дізнався

Що більшість крові текла з споріднених вен

2005 рік, вісімнадцять років у країні

Асоціюється з процвітанням і душевним спокоєм

Але до чого тут легенда про сповнене щастя

21 рік і половина з них на милицях

Рік тому я навіть не вірю в день народження

З тридцятьма свічками на торті більше шансів піти на могилу

Але оч врятувався, найбільший ворог помер

Але боротися доводиться тільки за воду і хліб

Я все ще чекаю сонечка

Там жарко, а моє тіло замерзає до смерті

Я все ще чекаю сонечка

Там жарко, а моє тіло замерзає до смерті

Я все ще чекаю сонечка

Там жарко, а моє тіло замерзає до смерті

Я сліпий, сонце сягає тільки дітей

З відкритими очима і серцями, єдиними, які варті світла