Achtzigerkinder - B-Lash

87 steigt ein Flieger empor

Er bringt ein Kind an 'nen friedvollen Ort

Einst dacht ich nie, dass der Weg so weit wär

Wir, die Achtziger-Kiddys, sind schon

So groß geworden, dieses Lachen verloren

Wie einst, dacht ich nie, dass der Weg so weit wär

Uns reichte damals schon mit Autos spielen, keine iPhones und Raubkopien

Musik war zeitlos, wir bauten viel Scheiße, doch der Traum, als Ziel

Irgendwann hier rauszuziehen, wurd mit der Zeit zum Trauerspiel

In West Berlin zu Hause seit die Mauer fiel

Man sieht die Tauben fliegen und wünscht sich diese Zeit zurück

Egal wie schlimm es war, die Kindheit, wir waren rein und glücklich

Ich nehm den Schrift und schreib, doch glaub mir jede Zeile drückt Mir meine

Kehle zu, Mauer-Kinder, guck wir scheitern stündlich

Teil Gefühle, steck die Liebe in Songs

Dem Krieg zu entkommen war schwierig, gab dem Frieden 'ne Chance

Vergeben und hoffen, das Elend der Blocks

Der Regen am Tropfen, West Berlin, uns fehlten die Jobs

Hiebe und Stockschläge, paradox, dass uns Diebe Hops nehmen

Bleib der Gosse erhalten, solang uns Nix-Verdienender Props geben

Wagte den Neustart, um Frieden zu finden

Doch heutzutage überwiegen die Sünden, BLN

Die Ghetto-Kinder sind auf Spiegel TV

Manche unsrer Lieder sind nicht erlaubt

Wer dachte einst, dass der Weg so weit wär

Man prophezeite uns ein Leben in Haft

Die Straße ha’m wir ganz alleine geschafft

Ihr müsst bereit sein, dass der Weg nie leicht wird

87 steigt ein Flieger empor

Er bringt ein Kind an 'nen friedvollen Ort

Einst dacht ich nie, dass der Weg so weit wär

Wir, die Achtziger-Kiddys, sind schon

So groß geworden, dieses Lachen verloren

Wie einst, dacht ich nie, dass der Weg so weit wär

Die Zeit war scheiße, doch Erinnerung bleibt

Die Kindheit ein Geschenk, ob schlimm oder leicht

Es gibt Menschen, die fragen, wo du wohl bleibst

Was du gerade denkst, mit wem du dein Leben wohl teilst

Die Ghetto-Kinder sind auf Spiegel TV

Schau mich an, hättest du’s jemals geglaubt?

Einst dachte ich nie, dass der Weg so weit wär

87 steigt ein Flieger empor

Er bringt ein Kind an 'nen friedvollen Ort

Einst dacht ich nie, dass der Weg so weit wär

Wir, die Achtziger-Kiddys, sind schon

So groß geworden, dieses Lachen verloren

Wie einst, dacht ich nie, dass der Weg so weit wär

87 піднімається літак

Він приводить дитину в спокійне місце

Колись я ніколи не думав, що дорога буде такою довгою

Ми, вісімдесятники, вже діти

Виріс таким великим, втратив цей сміх

Як колись, ніколи не думав, що шлях буде таким далеким

Тоді нам вистачало гри в машини, ніяких айфонів і піратських копій

Музика була непідвладна часу, ми багато лажали, але мрія була метою

Переїзд звідси в якийсь момент став з часом трагедією

Вдома в Західному Берліні з моменту падіння стіни

Бачиш, як летять голуби, і хочеш, щоб цей час повернувся

Як би погано не було, дитинство, ми були чисті і щасливі

Я беру сценарій і пишу, але повірте, кожен рядок виражає моє

Заткніть горло, стінні діти, подивіться, ми провалюємося щогодини

Діліться почуттями, вкладайте любов у пісні

Втекти від війни було важко, дали шанс миру

Прощай і сподівайся, нещастя блоків

Падав дощ, Західний Берлін, нам бракувало роботи

Удари й удари палицями, як не парадоксально, що злодії відскакують від нас

Залишайтеся в жолобі, доки люди, які заробляють нікси, дають нам реквізит

Наважився перезавантажитися, щоб знайти спокій

Але в ці дні гріхи переважають, BLN

Діти гетто на Spiegel TV

Деякі з наших пісень заборонені

Хто колись думав, що шлях буде так далеко

Нам пророкували життя в тюрмі

Дорогу зробили самі

Ви повинні бути готові до того, що шлях ніколи не буде легким

87 піднімається літак

Він приводить дитину в спокійне місце

Колись я ніколи не думав, що дорога буде такою довгою

Ми, вісімдесятники, вже діти

Виріс таким великим, втратив цей сміх

Як колись, ніколи не думав, що шлях буде таким далеким

Час був поганий, а спогади залишилися

Дитинство - це подарунок, поганий чи легкий

Є люди, які запитують, де ти зупинився

Про що ви зараз думаєте, з ким, напевно, ділите своє життя

Діти гетто на Spiegel TV

Подивіться на мене, ви б колись повірили в це?

Колись я ніколи не думав, що дорога буде такою далекою

87 піднімається літак

Він приводить дитину в спокійне місце

Колись я ніколи не думав, що дорога буде такою довгою

Ми, вісімдесятники, вже діти

Виріс таким великим, втратив цей сміх

Як колись, ніколи не думав, що шлях буде таким далеким