Qu'est-ce que tu deviens - ATK, Axis, DJ Tacteel

J’aimerais savoir qu’est-ce que tu d’viens, gars

Ça fait un bail qu’on s’est pas croisé

— Un pote de longue date (ouais)… Qu’est-ce que tu deviens?

J’croise un d’mes anciens potes alors que le temps m’presse

Un vieux, un ancien, un d’ceux avec qui j’avais fait la promesse

Que jamais on se séparait, malgré le temps qui passe

Mais l’amitié s’affaisse et face au temps s’efface

Et maintenant face à face, j’aimerais savoir qu’est-ce que tu deviens?

Toujours le même mot qui revient, en bref «rien»

Toujours les mêmes phrases dans la bouche de ceux que je croise,

ça en devient lassant

Toujours le même, toujours moi-même ou toujours présent

Quand on me dit que la vie est longue, c’est dur à croire car elle nous largue

Tant d’ambitions, rêves inachevés, c’est pas là que j’veux que ma vie s’achève

Tant de contraintes, tant de mois qui passent, des pertes de potes, tout ça,

ça pèse

On vit au jour le jour avec nos contre et puis nos pour

Euphorie éphémère, rien de fameux, marre de voir les mêmes gosses affamés

Si je cours après la FAMA, c’est qu’il faut de la maille pour la famille

Mare d’voir ma mère se tuer dans des taffs beaucoup trop indigne

A l’A.N.P.E.

d’une croix elle signe, des gens rient, et son cœur à elle saigne

Témoin de tant de scène pathétique dans ma vie, ça se sent dans ma voix

J’veux grimper près du bon Dieu sans qu’il fasse trop secouer l’arbre

Atterrir sur le parquet ou le marbre, j’veux pas dans les billets,

je veux mordre

Voilà ce que m’a dit un pote de longue date submergé par de grosses dettes

Je sais pas ce qu’il est devenu, mais sur sa réussite, j’ai de gros doutes

Qu’est-ce que tu deviens?

Cette même question revient et toujours sans réponse

Le temps, combien?

À passé, trop d’amis perdus meurent dans nos pensées

Qu’est-ce que tu deviens?

Cette même question revient et toujours sans réponse

Le temps, combien?

À passé, trop d’amis perdus meurent dans nos pensées

— Allô?

— Allô, bonjour, est-ce que je pourrais parler à Monsieur Alfred s’il vous

plait?

— Oui, c’est moi

— Yo, Alfred?

— Ouais?

— C'est Test, Max de phase

— Nonnnn …

— Ouais, si, si j’t’assure.

Eh j’ai vu dans les journaux, là, t’as bien réussi

toi, vas-y raconte-moi un peu comment ça s’est passé

Depuis le temps séparé de tous, de toi, ma direction j’ai pris

Les îles au sud des Canaries, des miss autours de moi, j’en grille

Enfin mérité, 10 ans de galère de gré, pour plaire à tous

J’ai cru que jamais j’aurai palace, la maille, une meuf en douce

Tranquille pour toi, content de voir que tu vis bien

Je roule en Merco le jour, le soir la Porsche pour un gala galère

Pour moi fini le temps, 6 heures dans le froid au grand bal du monde

J’ai honte, on rit quand même quand je pense à nos rondes

Ah !

Tu te rappelles encore de ça

Qu’est-ce que tu crois?

J’ai fait le bon, rangé les douilles pour baiser

Faire du blé au sachet blanc pour moi fini de tomber

Une vie de pacha, pas chère, maintenant ma viande est cacher

Chaque ceau-mor, paroles, reprises me vaut une vente aux enchères

Ça se passe bien, alors la vie est pas chère pour toi

Et toi raconte, les meufs, la maille, toujours aussi bien servi?

Jamais en peine de go, j’me souviens chouchou des raclis

Toujours dans le ghetto, fonce-dé au shit, je deal, j’suis armé

Je palpe des métaux au shit, pas la peine de t’enlarmer

Dis-moi la vie te sourit ainsi, je croyais que le partage était

Kit pour tous à ce que j’ai entendu, là-haut t’es tombé

Tu roules en Merco, ce que l’on roule ici, nous c’est le bedo

Trop d’embrouilles bêtes, les frères se cannent même pour un mégot

Arrête, je flippe pour toi ici-bas, pourtant la musique t’avait

Donné tout ce qu’il fallait, maille, célébrité, tout ce que tu en bavais

Sache qu'à chaque heure qui passe, il y a un de mes potes qui saute,

mes neurones grillent

Coma éveillé, voyons si ma chienne de vie part en vrille, en vrac

Cette putain de vie s’accroche à moi comme un junkie au crack

J’vois maintenant ta vie, face à moi rien de plus minable

Cases remplis à bloc, me moque de tous ces faux marchands de sable

Vivre peu, autant vivre bien, du shit dans une main

Le Glock dans l’autre, ça te choque, à chaque rime que je lâche

Anecdote d’une sale époque

Qu’est-ce que tu deviens?

Cette même question revient et toujours sans réponse

Le temps, combien?

À passé, trop d’amis perdus meurent dans nos pensées

Qu’est-ce que tu deviens?

Cette même question revient et toujours sans réponse

Le temps, combien?

À passé, trop d’amis perdus meurent dans nos pensées

— Ahlala … Fréko, c’est toi?

— Ouais, pourquoi?

— Tu te rappelles plus de moi?

Karine

— Ah ouais, alors?

— Qu'est-ce tu d’viens?

— Oh, comme d’hab'… T’sais tout va … C’est comme ça quoi …

T’façon t’as mon numéro, tu m’lâches le tien et on s’appelle

— Eh Freko

— Ouais

— Viens on va pécho un whisky, lâche la go …

Mec, mec où est le Coca-Cola?

Bip, bip, mon Motorola, allô?

Mais merde, elle me prend pour un con

On s’est donné nos numbers, je lui ai dit: «Viens chez moi», elle m’a dit :"

non"

J’veux que tu sois, ma p’tite copine, ma copinette

Et que j’me prenne pas la tête pour des clopinettes

Sinon j’te casse en deux

Eh Fréko, calme toi, c’est une feu-meu

Et alors.

On dit de moi j’suis un psychopathe

J’ai failli vache-cra une nana à coups de batte

Alors aime moi, ou sinon non

Quand même pas, Fréko Ding, ah, Fréko Ding aïe

Et chaque jour avec tes potes: salut, quoi de neuf?

Comme d’hab'?

La routine

Les mêmes pas, la même bouffe, mêmes hamburgers, mêmes chiche-kebabs

Sauf quand tu veux être mignon, les jours de rendez-vous

«Salade, tomate ?», ouais mais aujourd’hui sans oignons, sinon sur le banc,

c’est le même dégoût

Et quand on te demande: «Qu'est-ce que tu deviens ?», tu réponds:

«Tu sais moi, le malchanceux, le poisseux, c’est moi, mais ça va changer d’ici

six mois»

Ouais, il y a 3 ans sur ce même banc c'était déjà le même discours

Je dis pas que t’as pas manqué de bol, mais le temps a passé

Des gens de ta classe ont des taffs stables

Un autre bientôt papa, ils ne sont peut-être pas ministre non plus mais dans

les taffs ne stagnent plus

Et moi qui suis-je pour te parler ainsi?

Juste un pote qui repassera dans 6

mois devant ce banc

Et qui aimerait bien ne plus t’y voir assis

Il s’agit de ceux et de celles qui marchaient sur les mêmes chemins que toi

Potes d’un jour, passé trop vite, potes qui ne te côtoient plus

À tes côtés, ils n’y sont plus, quittés un jour où ils t’ont dit

«Bon, bah à demain» puis plus rien, qu’est-ce que tu deviens?

Я хотів би знати, що ти задумав, хлопче

Минув час, як ми не зустрілися

"Давно, брате (так)... що ти збираєшся?"

Я зустрічаю одного зі своїх старих друзів, коли час підтискає мене

Старий, старший, один із тих, з ким я дав обіцянку

Щоб ми ніколи не розлучалися, незважаючи на час

Але дружба слабшає і зникає перед обличчям часу

А тепер віч-на-віч, я хотів би знати, що з тобою сталося?

Завжди те саме слово, яке повертається, коротше кажучи, «нічого»

Завжди одні й ті ж фрази в устах тих, кого зустрічаю,

стає нудно

Завжди однаковий, завжди сам або завжди присутній

Коли мені кажуть, що життя довге, у це важко повірити, бо воно залишає нас

Стільки амбіцій, недовершених мрій, я не хочу, щоб на цьому закінчилося моє життя

Стільки обмежень, стільки місяців минуло, втрата друзів, все таке,

це важить

Ми живемо день у день з нашими мінусами, а потім з нашими плюсами

Ефемерна ейфорія, нічого знаменитого, набридло бачити тих самих голодних дітей

Якщо я біжу за FAMA, це тому, що нам потрібна сітка для сім'ї

Я втомився бачити, як моя мати вбиває себе вчинками, які є надто недостойними

У A.N.P.E.

вона розписується хрестом, люди сміються, а її серце обливається кров'ю

Я був свідком стільки жалюгідних сцен у своєму житті, це видно в моєму голосі

Я хочу піднятися біля доброго Господа, щоб він не сильно трусив дерево

Землю на паркет чи мармур, я не хочу в квитки,

я хочу вкусити

Ось що сказав мені давній друг, який був завалений великими боргами

Не знаю, що з ним сталося, але щодо його успіху я серйозно сумніваюся

Ким ти стаєш?

Постає те саме питання, але досі немає відповіді

Час, скільки?

У минулому забагато втрачених друзів помирало в наших думках

Ким ти стаєш?

Постає те саме питання, але досі немає відповіді

Час, скільки?

У минулому забагато втрачених друзів помирало в наших думках

- Привіт?

«Привіт, привіт, я можу поговорити з месьє Альфредом, будь ласка?»

будь ласка?

- Так це я

— Йо, Альфреде?

- Так?

— Це тест, фаза Макс

— Ніннн…

«Так, так, якщо я вас запевняю.

Гей, я бачив у газетах, ти добре зробив

ти піди розкажи мені як все було

З часу розлуки з усіма, з тобою, я взяв свій напрямок

Острови на південь від Канарських островів, сумують навколо мене, я горю

Нарешті заслужено, 10 років поневірянь, щоб догодити всім

Я думав, що у мене ніколи не буде палацу, сітки, дівчини в софті

Легко тобі, радий, що живеш добре

Удень я їжджу на Merco, а ввечері на Porsche для гала-гали

Для мене час закінчився, 6 годин на морозі на великому балу світу

Мені соромно, ми досі сміємося, коли я згадую про наші тури

Ах!

Ви ще це пам'ятаєте

Як ти гадаєш?

Я правильно вчинив, прибрав снаряди на блядь

Зробіть білий мішок пшениці, щоб я впала

Паша життя, дешево, тепер моє м'ясо кошерне

Кожен кавер, лірика, кавер приносять мені аукціон

Іде добре, тож життя тобі дешеве

А скажіть вам, дівчата, в'яжуть, завжди так добре обслуговують?

Ніколи не боляче йти, я пам'ятаю коханого ракліса

Ще в гетто, іди за гашишем, я маю справу, я озброєний

Я відчуваю метали з гашем, не потрібно плакати

Скажи мені, що життя посміхається тобі, тому я думав, що поділився

Наскільки я чув, ти впав там

Ти їдеш на Merco, а ми тут їздимо, ми бідо

Забагато дурних бійок, брати б'ють один одного навіть за недопалок

Зупиніться, я боюся за вас тут, але музика вас захопила

Віддав усе, сітку, славу, все, на що ви слинилися

Знайте, що щогодини один із моїх друзів стрибає,

мої нейрони згорають

Кома прокинувся, давайте подивимося, чи моя собака життя піде на спину, вільно

Це чортове життя чіпляється за мене, як наркоман

Тепер я бачу твоє життя, переді мною нічого більш пошарпаного

Ящики повні, байдуже на всі ці фальшиві піщаники

Живи мало, а може добре жити, хаш в одних руках

Глок в іншому, це шокує вас, кожна рима, яку я скидаю

Анекдот поганого часу

Ким ти стаєш?

Постає те саме питання, але досі немає відповіді

Час, скільки?

У минулому забагато втрачених друзів помирало в наших думках

Ким ти стаєш?

Постає те саме питання, але досі немає відповіді

Час, скільки?

У минулому забагато втрачених друзів помирало в наших думках

— Ахлала... Фреко, це ти?

"Так чому?"

— Ти мене вже пам’ятаєш?

Каріне

"Так, тоді?"

"Що, чорт візьми, ти робиш?"

«Ой, як завжди... Ти ж знаєш, що все гаразд... Так воно і є...

Якось у вас є мій номер, дайте мені свій, і ми передзвонимо один одному

— Привіт, Фреко

- Так

«Давай, візьмемо віскі, відпусти...

Чоловіче, де Кока-Кола?

Біп, біп, моя Motorola, привіт?

Але, чорт, вона вважає мене за дурня

Ми дали один одному свої номери, я сказав: «Заходь до мене додому», вона сказала: «

ні"

Я хочу, щоб ти була моєю дівчиною, моєю дівчиною

І що я не беру голову за свої захоплення

Інакше я зламаю тебе надвоє

Гей, Фреко, заспокойся, це пожежа

І що.

Кажуть, що я психопат

Я мало не побив курчатко битою

Тож люби мене, а то ні

Все ще ні, Freko Ding, ах, Fréko Ding ой

І кожен день з друзями: привіт, що трапилося?

Зазвичай'?

Рутина

Ті самі кроки, та сама їжа, ті самі бургери, ті самі шашлики

За винятком випадків, коли ти хочеш бути милою, у дні побачень

"Салат, помідор?", так, але сьогодні без цибулі, інакше на лавку,

це та ж гидота

І коли вас запитують: «Що ви задумали?», ви відповідаєте:

«Ти знаєш мене, нещасного, липкого, це я, але з цього моменту все зміниться

шість місяців"

Так, 3 роки тому на цій самій лаві вже була та сама мова

Я не кажу, що вам не пощастило, але час минув

Люди у вашому класі мають постійну роботу

Незабаром інший тато, можливо, вони теж не будуть служителями, але будуть

робочі місця більше не застоюються

І хто я такий, щоб з тобою так розмовляти?

Просто приятель, який повернеться через 6

місяців перед цією лавкою

І хто б більше не хотів бачити вас сидячи там

Це про тих, хто йшов тими ж шляхами, що й ти

Один день, друзі, минув занадто швидко, друзі, які більше не зустрічають вас

Поруч з тобою, вони пішли, залишилися одного дня, коли сказали тобі

«Ну, побачимося завтра», то нічого, що з тобою сталося?