Photograph - Astrud Gilberto

I found this photograph,

Underneath the broken picture glass

Tender face of black and white,

Beautiful, a haunting sight

Looked into an angel’s smile,

Captivated all the while

From the hair and clothes she wore,

I’d place her in between the wars

Was she willing when she sat

And posed the pretty photograph?

Save her flowering and fair,

The days to come, the days to share

A big smile for the camera,

How did she know?

The moment could be lost forever

Forever more

I found this photograph,

Stashed between the old joist walls,

In a place where time is lost,

Lost behind, where all things fall

Broken books and calendars,

Letters script in careful hand,

Music too, a standard tune by Some forgotten big brass band

From the threshhold what’s to see

Of our brave new century?

The television’s just a dream,

The radio, the silver screen

A big smile for the camera,

How did she know?

The moment could be lost forever

Forever more

Was her childhood filled with rhymes,

Stolen hooks, impassioned crimes?

Was she innocent or blind

To the cruelty of her time?

Was she fearful in her day,

Was she hopeful, did she pray?

Were there skeletons inside,

Family secrets, sworn to hide?

Did she feel the beat that stirs,

The fall from grace of wayward girls?

Was she tempted to pretend,

The love and laughter, 'til the end?

Я знайшов цю фотографію,

Під розбитим фотографічним склом

Ніжне обличчя чорного та білого,

Прекрасне, захоплююче видовище

Подивився на усмішку ангела,

Полонила весь час

З зачіски та одягу, яку вона носила,

Я б поставив її в період між війнами

Чи хотіла вона, коли сиділа

І поставила гарне фото?

Збережи її цвітіння і справедливість,

Дні прийде, дні, щоб поділитися

Велика посмішка для камери,

Як вона знала?

Мить може бути втрачена назавжди

Назавжди більше

Я знайшов цю фотографію,

Захований між старими балками стін,

У місці, де втрачений час,

Загублений позаду, де все падає

Розбиті книги і календарі,

Письмо обережною рукою,

Також музика, стандартна мелодія Декого забутого великого духового оркестру

Від порога, що подивитися

Нашого дивного нового століття?

Телевізор – це лише мрія,

Радіо, срібний екран

Велика посмішка для камери,

Як вона знала?

Мить може бути втрачена назавжди

Назавжди більше

Її дитинство було сповнене римами,

Вкрадені гачки, пристрасні злочини?

Вона була невинною чи сліпою

На жорстокість свого часу?

Чи боялася вона в свої дні,

Чи мала вона надію, чи молилася?

Чи були всередині скелети,

Сімейні таємниці, поклялися приховувати?

Чи відчула вона такт, що хвилює,

Падіння з ласки норовливих дівчат?

Чи мала вона спокусу прикидатися,

Любов і сміх до кінця?