Il quartiere è cambiato - Assalti Frontali, M1

Ai piedi del semaforo cento ginestre gialle

Passa una ragazza in bici e un proiettile alle spalle

«Attenti, oh, fermi!»

avrei voluto dirgli

Ma il fuoristrada correva veloce e non sentiva consigli

«Per me sono tutti figli» dice il fornaio

Ha il pane buono, la pasta fresca al taglio

E una faccia oggi, mette spavento

La raccolgo io la bicicletta schiacciata nel cemento

Rallenta, vai piano, che è bello, ancora più piano

Controlla la strada, che lei ti sfugge di mano

Rallenta, vai piano, che è bello, ancora più piano

Controlla la strada, il quartiere è cambiato

E tutti dicono in coro: «Ci piace da pazzi»

Diecimila biciclette in mezzo ai palazzi

Salgo su in bici, spingo, sembra che volo

Le gambe tirano, fermo le macchine, non pedalo solo

Vado meglio, sempre meglio, col piede premo giù

Alla fermata la gente sorride, mi saluta col pollice in su

Si può rinascere, lo sento e lo vivo

Trasformo la rabbia che ho dentro in qualcosa di positivo

Sempre col cuore a mille, vado a trenta all’ora

Blocco il traffico e dico: «Ma prego, passi signora»

Rallenta, vai piano, che è bello, ancora più piano

Controlla la strada, che lei ti sfugge di mano

Rallenta, vai piano, che è bello, ancora più piano

Controlla la strada, il quartiere è cambiato

E tutti dicono in coro: «Ci piace da pazzi»

Diecimila biciclette in mezzo ai palazzi

E tu correvi un rally dove?

Intorno al nostro isolato

La coscienza ti rifiuta, il quartiere è cambiato

Il quartiere è cresciuto, chi lo ama ci crede

Si può essere felici e in bici salto giù dal marciapiede

«Poi vieni con noi a sedere» mi dicono due artisti

Hanno le parole buone: «Salva i ciclisti!»

Scrivono su un muro bianco, con trenta bombolette

Intorno a me vedo sbucare trentamila biciclette

Gente in sella, snella, elegante

Prende il quartiere, bastava un segnale, farsi vedere

In coro tutti dicono: «Ci piace da pazzi»

Un corridoio verde che si allarga in mezzo ai palazzi

Rallenta, vai piano, che è bello, ancora più piano

Controlla la strada, che lei ti sfugge di mano

Rallenta, vai piano, che è bello, ancora più piano

Controlla la strada, il quartiere è cambiato

E tutti dicono in coro: «Ci piace da pazzi»

Diecimila biciclette in mezzo ai palazzi

Le strade sono cambiate, le strade sono cambiate

Le strade sono cambiate, puoi cambiare anche tu

E la periferia diventa una prateria

Nessuno all’improvviso vuole più andare via

Quello che era un luogo di dolore e poco amore

Lo rivedo qua altri occhi, al rallentatore

La strade hanno una originaria vocazione:

Unire luoghi e persone, sembra una rivoluzione

La gente si sorride, si saluta, si aiuta

Sulla rima del poeta nessuno ci sputa

Noi andiamo sereni, eravamo nervosi

Nella puzza di benzina a guadagnare secondi preziosi

Siamo orgogliosi, che una persona diversa

Attraversa la vita proprio prima che sia finita e persa

Біля підніжжя світлофора сотня жовтого дроку

Повз дівчина на велосипеді і куля в спину

«Обережно, о, стоп!»

Я хотів йому сказати

Але позашляховик мчав швидко і не чув поради

«Для мене всі вони діти», — каже пекар

У ньому хороший хліб, свіжо нарізані макарони

І обличчя сьогодні лякає

Піднімаю втиснутий у бетон велосипед

Уповільнюйте, йдіть повільно, що приємно, навіть повільніше

Перевірте дорогу, вона виходить з-під контролю

Уповільнюйте, йдіть повільно, що приємно, навіть повільніше

Перевірте вулицю, мікрорайон змінився

І всі хором кажуть: «Нам це подобається, як божевільні»

Десять тисяч велосипедів посеред будівель

Сідаю на велосипед, штовхаю, здається, літаю

Ноги тягнуть, машини зупиняю, педалі не кручу один

Іду все краще, краще і краще, ногою притискаю

На зупинці люди посміхаються, вітають мене з піднятими великими пальцями

Воно може відродитися, я це відчуваю і живу цим

Я перетворюю гнів всередині себе на щось позитивне

Завжди з калатанням серця я йду о тридцять годині

Я перекриваю рух і кажу: «Будь ласка, заходьте, пані»

Уповільнюйте, йдіть повільно, що приємно, навіть повільніше

Перевірте дорогу, вона виходить з-під контролю

Уповільнюйте, йдіть повільно, що приємно, навіть повільніше

Перевірте вулицю, мікрорайон змінився

І всі хором кажуть: «Нам це подобається, як божевільні»

Десять тисяч велосипедів посеред будівель

А де ти влаштував мітинг?

Навколо нашого кварталу

Совість відмовляє, околиці змінилися

Мікрорайон виріс, ті, хто його любить, вірять у нього

Ви можете бути щасливі і зістрибнути з тротуару на велосипеді

«Тоді сядь з нами», — кажуть мені два художники

У них є добрі слова: «Врятуйте велосипедистів!»

Пишуть на білій стіні, тридцятьма банками

Навколо мене бачу, як з’являється тридцять тисяч велосипедів

Люди в сідлі, стрункі, елегантні

Він бере околиці, сигналу вистачило, щоб було видно

Хором усі кажуть: «Нам це подобається як божевільні»

Зелений коридор, що розширюється посередині будівель

Уповільнюйте, йдіть повільно, що приємно, навіть повільніше

Перевірте дорогу, вона виходить з-під контролю

Уповільнюйте, йдіть повільно, що приємно, навіть повільніше

Перевірте вулицю, мікрорайон змінився

І всі хором кажуть: «Нам це подобається, як божевільні»

Десять тисяч велосипедів посеред будівель

Змінилися дороги, змінилися дороги

Дороги змінилися, ви теж можете змінитися

А периферія стає прерією

Раптом ніхто не хоче йти

Те, що колись було місцем болю і маленької любові

Я бачу його тут іншими очима, у повільній зйомці

Вулиці мають оригінальне покликання:

Поєднання місць і людей здається революцією

Люди посміхаються, вітаються, допомагають один одному

На риму поета ніхто не плює

Йдемо спокійно, нервували

У смороді бензину виграти дорогоцінні секунди

Ми пишаємося тим, що інша людина

Іди по життю прямо перед тим, як воно закінчилося і не втрачено