C'est la banlieue - Assalti Frontali

Si diceva dell’Italia che è dei santi e dei poeti

Ma ora la poesia dov'è?

In un muro di graffiti

O forse in quei posti segreti

Dove si lasciano i sogni

Poi si riparte a piedi

Da quelle pareti

Presi nelle reti della realtà crudele

Mon ami Pierrot prestami le tue candele

Devo scrivere la mia

La notte è buia

E nel buio della via

Rinasce la poesia

Ma al chiarore della luna non ci vediamo che un poco

Per dire la nostra dobbiamo mettere a fuoco

Tentiamo la sorte

E cosa si troverà

Noi bussiamo alle porte

E non sappiamo chi ci aprirà

Certo che possiamo combinarne guai

Per non bruciare vivi come giovani operai

Appesi a un filo, allo scatto di un grilletto

In un mondo che l’ammazza la poesia dentro al suo letto

In un mare di catrame, potere e clientele

Io preparo gli alberi, sciolgo le vele

Vedi quel giardino, quella misera panchina

Se la guardi bene è un vascello che cammina

E giù di bolina

In coperta vedo solo clandestini

E un’equipaggio a caccia di nuovi bottini

Qui ci sono i poeti che fanno resistenza

Scrivono poesie di vita, e chi può farne senza?

C’est la banlieue (c'est la banlieue)

Et dans la banlieue chacun il parle comme il peut (this is the ghetto)

C’est la banlieue monsieur

Passa il microfono a me (this is the ghetto)

Passa il microfono a me!

C’est la banlieue (c'est la banlieue)

Et dans la banlieue on doit chercher et chercher (this is the ghetto)

C’est la banlieue monsieur

Passa il microfono a me (this is the ghetto)

Passa il microfono a me!

Meglio vivere pirati che male accompagnati

Meglio soli in questo mare che nel fango impantanati

Prendiamo quello che ci serve, il rischio è nostro amico

All’arrembaggio Jolly Rodger, molla il pappafico

Ci sono quelli che non sanno più chi sono

Io nel dubbio lasco tutto da pirata urbano

Ci sono quelli che non sanno più dove vanno

Noi al cento per cento del vento e quanti nodi ci stanno

Questa luna brilla ma la luce è fioca

Manco masticassimo foglie di coca

Ogni notte camminiamo e tentiamo una sortita

Bussiamo alle porte per giocare la nostra partita

Qui in coperta siamo tutti clandestini

Non c'è armani in questo mare ma un vociare di bambini

Se balliamo sopra il ponte non è colpa del rollio

Perché ogni giorno è festa tra le stelle e l’oblio

Certo che possiamo finire molto male

Per non soffocare nella stiva di una nave

Ma intanto nel baretto si fa rifornimento

Sulla piazza il mio vascello si riprende un momento

E che cazzo che ne frega di chi guida quella Porsche?

Sarà il figlio di un’infame dirigente de La Roche

Per noi è molto meglio ascoltare Peter Tosh

Offrirti da bere con l’argent che ho nella Poche

C’est la banlieue (c'est la banlieue)

Et dans la banlieue chacun il parle comme il peut (this is the ghetto)

C’est la banlieue monsieur

Passa il microfono a me (this is the ghetto)

Passa il microfono a me!

C’est la banlieue (c'est la banlieue)

Et dans la banlieue on doit chercher et chercher (this is the ghetto)

C’est la banlieue monsieur

Passa il microfono a me (this is the ghetto)

Passa il microfono a me!

Про Італію казали, що вона належить до святих і поетів

Але тепер вірш де він?

На стіні графіті

А може, в тих таємних місцях

Де залишилися мрії

Потім виходимо пішки

З тих стін

Потрапив у тенета жорстокої реальності

Mon ami Pierrot позичи мені свої свічки

Я маю написати своє

Ніч темна

І в темряві вулиці

Поезія відроджується

Але в місячному світлі ми бачимося лише трохи

Щоб сказати своє слово, ми повинні зосередитися

Давайте спробуємо долю

І що знайдеться

Стукаємо у двері

І ми не знаємо, хто нам його відкриє

Звичайно, ми можемо потрапити в біду

Щоб не згоріли заживо, як молоді робітники

Висить на нитці, натисканням спускового гачка

У світі, який вбиває її поезією в ліжку

У морі дьогтю, влади та клієнтури

Готую щогли, розв’язую вітрила

Бачиш той сад, ту жалюгідну лавку

Якщо придивитися, то це прогулянкове судно

І за вітром

На палубі я бачу тільки нелегалів

І екіпаж на полюванні за новою здобиччю

Ось поети, які опираються

Пишуть життєві вірші, а хто ж без них?

C’est la banlieue (c’est la banlieue)

Et dans la banlieue chacun il parle comme il peut (це гетто)

C’est la banlieue monsieur

Передайте мені мікрофон (це гетто)

Передайте мені мікрофон!

C’est la banlieue (c’est la banlieue)

Et dans la banlieue on doit chercher et chercher (це гетто)

C’est la banlieue monsieur

Передайте мені мікрофон (це гетто)

Передайте мені мікрофон!

Краще жити піратами, ніж погано супроводжувати

Краще на самоті в цьому морі, ніж у грязі, що загрузла

Ми беремо те, що нам потрібно, ризик – наш друг

На посадці Jolly Rodger він кидає папку

Є ті, хто вже не знає, хто вони

У сумнівах я залишаю все як міський пірат

Є такі, які вже не знають, куди йдуть

У нас на сто відсотків вітер і скільки там вузлів

Цей місяць світить, але світло тьмяне

Я навіть листя коки не жував

Щовечора ми ходимо і намагаємося здійснити вилазку

Ми стукаємо у двері, щоб грати в нашу гру

Тут, на палубі, ми всі нелегальні іммігранти

У цьому морі немає армані, а крик дітей

Якщо ми танцюємо над мостом, то не винен рол

Бо кожен день – це свято серед зірок і забуття

Звичайно, ми можемо закінчити дуже погано

Щоб не задихнутися в трюмі корабля

Але тим часом можна запастися в маленькому барі

На площі моє судно на мить відновлюється

І який біс, кого хвилює, хто їздить на цьому Porsche?

Він буде сином сумнозвісного керівника La Roche

Нам набагато краще послухати Пітера Тоша

Запропоную вам випити зі сріблом, яке маю в Поче

C’est la banlieue (c’est la banlieue)

Et dans la banlieue chacun il parle comme il peut (це гетто)

C’est la banlieue monsieur

Передайте мені мікрофон (це гетто)

Передайте мені мікрофон!

C’est la banlieue (c’est la banlieue)

Et dans la banlieue on doit chercher et chercher (це гетто)

C’est la banlieue monsieur

Передайте мені мікрофон (це гетто)

Передайте мені мікрофон!