Осколки - Artik & Asti

Ты – моя боль для сердца нож,

Мой алкоголь, чего же ты ждешь?

Ранил чуть-чуть.

Ну, давай, рань еще!

Ты – весь мой путь, и мне хорошо.

Когда с тобою - верю я сладкой лжи,

Когда ради тебя я готова жить,

Закрыв глаза, сожгла мосты, чтоб не убежать.

И все мечты о счастье на краю света,

И снова твоя ложь, но я верю в это.

Мое проклятье – ты.

Я люблю тебя обожать.

Давай, последнее бери, ведь мне не жаль!

Ты только храни в себе мой рай.

Ведь жизнь твоя – надежда из осколков стекла.

Прощай, ведь я уже не та, что так нужна.

Как от наркотика зависима.

И жизнь моя – надежда из осколков тебя.

Годы летят, я живу тобой.

Пью свою любовь, а ты – мою боль.

Все мои мечты... - не сбылась ни одна.

Ты дарил мне слезы, а я тебе – себя.

И сколько ни прошло бы лет, в моем сердце

Несчастная любовь помогает греться.

Ведь я сама сожгла мосты, чтоб не убежать.

Наверно, было глупо, и не вернуть

То время, когда выбрала этот путь.

Но все года, я знала – ты не любишь меня.

Давай, последнее бери, ведь мне не жаль!

Ты только храни в себе мой рай.

Ведь жизнь твоя – надежда из осколков стекла.

Прощай, ведь я уже не та, что так нужна.

Как от наркотика зависима.

И жизнь моя – надежда из осколков тебя.

Мое сердце с тобой играло в прятки,

И если спряталось - найдешь его вряд ли.

К нему дверь закрыта, его нету дома,

Тебе не открыли, хотя стучала долго.

Всюду за мной, но не оправдана цена риска.

Жизнь – сценаристка, пишет слишком быстро.

Прошу, не надо углубляться в подробности,

В мелочи, тонкости.

Если что, прости.

По ходу разрядилось наше магнитное поле.

Теперь максимум – симпатия, и не более.

Давай больше не будем трогать эту историю.

Любовь – химия, сложная лаборатория.

Не пойму, куда тебя тянет.

Просто представь, что меня нет.

Жду, когда же скажешь "стоп!", рвется трос.

Я не стою твоих: снов, слов, слез.

Давай, последнее бери, ведь мне не жаль!

Ты только храни в себе мой рай.

Ведь жизнь твоя – надежда из осколков стекла.

Прощай, ведь я уже не та, что так нужна.

Как от наркотика зависима.

И жизнь моя – надежда из осколков тебя.

Ти – мій біль для серця ніж,

Мій алкоголь, чого ж ти чекаєш?

Поранив трохи.

Ну, давай, ще рано!

Ти весь мій шлях, і мені добре.

Коли з тобою – я вірю солодкій брехні,

Коли заради тебе я готова жити,

Заплющивши очі, спалила мости, щоб не втекти.

І всі мрії про щастя на краю світу,

І знову твоя брехня, але я вірю в це.

Моє прокляття – ти.

Я люблю тебе любити.

Давай, останнє бери, адже мені не шкода!

Ти тільки зберігай у собі мій рай.

Адже твоє життя – надія з осколків скла.

Прощай, адже я вже не та, що така потрібна.

Як від наркотику залежить.

І життя моє – надія з уламків тебе.

Роки летять, живу тобою.

П'ю своє кохання, а ти – мій біль.

Усі мої мрії... - не збулася жодна.

Ти дарував мені сльози, а я тобі себе.

І скільки не минуло б років, у моєму серці

Нещасливе кохання допомагає грітися.

Адже я сама спалила мости, щоб не втекти.

Напевно, було безглуздо, і не повернути

Той час, коли вибрала цей шлях.

Але всі роки я знала - ти не любиш мене.

Давай, останнє бери, адже мені не шкода!

Ти тільки зберігай у собі мій рай.

Адже твоє життя – надія з осколків скла.

Прощай, адже я вже не та, що така потрібна.

Як від наркотику залежить.

І життя моє – надія з уламків тебе.

Моє серце з тобою грало в хованки,

І якщо сховалося – знайдеш його навряд чи.

До нього двері зачинені, його немає вдома,

Тобі не відкрили, хоч стукала довго.

Всюди за мною, але не виправдана вартість ризику.

Життя – сценаристка, пише надто швидко.

Прошу, не треба заглиблюватись у подробиці,

У дрібниці, тонкощі.

Якщо що, вибач.

По ходу розрядилося наше магнітне поле.

Тепер максимум – вона, і не більше.

Давай більше не чіпатимемо цієї історії.

Кохання – хімія, складна лабораторія.

Не розумію, куди тебе тягне.

Просто уяви, що мене немає.

Чекаю, коли скажеш "стоп!", рветься трос.

Я не вартий твоїх: снів, слів, сліз.

Давай, останнє бери, адже мені не шкода!

Ти тільки зберігай у собі мій рай.

Адже твоє життя – надія з осколків скла.

Прощай, адже я вже не та, що така потрібна.

Як від наркотику залежить.

І життя моє – надія з уламків тебе.