Грустный дэнс - Artik & Asti, Артём Качер

Все лица мужского пола не сводят глаз с танцпола,

А я там гордо танцую одна.

Играя на грани фола, ты сделал больно мне снова.

Я знаю, что виновата сама.

Мне сводит душу и тело: так сильно тобой заболела,

И вот температурю опять.

Звучат минорные треки на этой дискотеке:

Я начинаю тебя забывать.

Под грустный дэнс я отпускаю нашу любовь,

Только здесь я "оттанцую" всю свою боль.

Как в паутине большой сети,

Ты рассыпаешься в памяти.

Под грустный дэнс ты так красиво теряешь меня,

Словно весь наш город больше не вспомнит тебя.

Тот, кто был мне необходим,

Слишком чужой, чтобы быть родным.

Горит экран телефона, но ты мне не по фасону,

Сегодня я поменяю свой стиль.

Опять напишешь, что, вроде, скучаешь, но ты свободна.

Я не вернусь, ты меня прости.

Под утро снова размажет, я выключаю свой гаджет,

Не жди в ответ пьяные смс.

Теперь сомнений нет даже, и сердце снова подскажет:

На этот раз это точно конец.

Под грустный дэнс я отпускаю нашу любовь,

Только здесь я "оттанцую" всю свою боль.

Как в паутине большой сети,

Ты рассыпаешься в памяти.

Под грустный дэнс ты так красиво теряешь меня,

Словно весь наш город больше не вспомнит тебя.

Тот, кто был мне необходим,

Слишком чужой, чтобы быть родным.

Лети высоко, моя птичка, расправь широко свои крылья.

У тебя хорошо все на личном, в моем мире другая идиллия:

Новые люди, новые лица, еще одна туса в поисках чувства,

Просто картинки, инстамодели

Красивые куклы, но в душе пусто.

И среди иллюзий найду тебя снова,

И снова мы будем родными.

Закружимся в танце, словно мы в слоу мо,

Друг другу так необходимы.

Держу тебя крепко, боюсь отпустить,

Потерять я больше не в силах.

И опять просыпаться, если не рядом ты, мне невыносимо.

Под грустный дэнс я отпускаю нашу любовь,

Только здесь я "оттанцую" всю свою боль.

Как в паутине большой сети,

Ты рассыпаешься в памяти.

Под грустный дэнс ты так красиво теряешь меня,

Словно весь наш город больше не вспомнит тебя.

Тот, кто был мне необходим,

Слишком чужой, чтобы быть родным.

Всі особи чоловічої статі не зводять очей з танцполу,

А я там гордо танцюю сама.

Граючи на межі фолу, ти зробив боляче мені знову.

Я знаю, що винна сама.

Мені зводить душу і тіло: так сильно на тебе захворіла,

І ось температуру знову.

Звучать мінорні треки на цій дискотеці:

Я починаю тебе забувати.

Під сумний денс я відпускаю наше кохання,

Тільки тут я "відтанцюю" весь свій біль.

Як у павутині великої мережі,

Ти розсипаєшся в пам'яті.

Під сумний денс ти так гарно втрачаєш мене,

Наче все наше місто більше не пригадає тебе.

Той, хто був мені необхідний,

Надто чужий, щоб бути рідним.

Горить екран телефону, але ти мені не за фасоном,

Сьогодні я зміню свій стиль.

Знову напишеш, що начебто сумуєш, але ти вільна.

Я не повернуся, ти вибач.

Під ранок знову розмаже, я вимикаю свій гаджет,

Не чекай у відповідь п'яні смс.

Тепер навіть немає сумнівів, і серце знову підкаже:

Цього разу це точно кінець.

Під сумний денс я відпускаю наше кохання,

Тільки тут я "відтанцюю" весь свій біль.

Як у павутині великої мережі,

Ти розсипаєшся в пам'яті.

Під сумний денс ти так гарно втрачаєш мене,

Наче все наше місто більше не пригадає тебе.

Той, хто був мені необхідний,

Надто чужий, щоб бути рідним.

Лети високо, моя пташка, розправ широко свої крила.

У тебе добре все на особистому, у моєму світі інша ідилія:

Нові люди, нові особи, ще одна туса у пошуках почуття,

Просто картинки, інстамоделі

Гарні ляльки, але в душі пусто.

І серед ілюзій знайду тебе знову,

І знову ми будемо рідними.

Закружляємо в танці, ніби ми в слоу мо,

Один одному так потрібні.

Тримаю тебе міцно, боюся відпустити,

Втратити я більше не в змозі.

І знову прокидатися, якщо не поряд ти, мені нестерпно.

Під сумний денс я відпускаю наше кохання,

Тільки тут я "відтанцюю" весь свій біль.

Як у павутині великої мережі,

Ти розсипаєшся в пам'яті.

Під сумний денс ти так гарно втрачаєш мене,

Наче все наше місто більше не пригадає тебе.

Той, хто був мені необхідний,

Надто чужий, щоб бути рідним.