Les courants forts - Arm, Iris, Iris, Arm

Dans les courants forts on sème comme on peut

Dans les espaces, ils craignent quoi

Parler par peur de manquer de place

On ne fait que chuter

D’un trait lissé l’allure reprend

Comme croire que la course est maitrisée

Les prises se fondent et s’ajoutent à nos victoires

Histoire d’envoyer la prose à la fronde

Et qu’on rate le coche ou qu’on froisse nos proches

On a toujours une mesure dans la poche

Quantisé à la croche, voici l’ultime verset

Des festins, brèches de faits dans les averses

Et puis l’apport même infime nous appartient

Retient la ville, ses démons, ses rires et ses baratins

Pouvoir dire et pister les zones creuses

Des prises tristes d’aspect, de cause neutre

Ne regarde pas, ne retiens rien

Jusqu'à la toute fin

Ni brassard, ni témoin

Dormez tranquilles, fermez portes et fenêtres

Fermez les yeux aussi, et merci pour tout

Vous ne souffrirez d’aucune incidence future

Dans ces turbulences, on a tranché pour vous

Sens-tu la tourmente, sans commune mesure

Les eaux dorment, les réseaux mentent à tout rompre

Ce sont des réponses aux monstres fondements

Qui tout bonnement se défendent de tout manquement

Les vents se lèvent, laissant l’histoire en l'état

Insufflant leur nectar dans les tuiles

Et l’espoir des villes balayé d’hectares en hectares

Et pire dans les gestes qui suivent

Sens-tu la distance, l’insistance?

Combien sans assistance défient l’offense accrochés aux branches

Et s'épanchent pour décrire lentement

Tout un monde après retardement

Pointer du doigt l'étoile

Dix fois toucher l’toit du monde et passer au travers

Dans les courants forts, qu’il tombe des cordes

Qu'émergent des cornes sous nos pieds

Dans les courants forts, poussés hors des sillons

Mort des signaux, des sinons

Des morceaux d’or, de perles rares

Dévorent la vie son tourbillon

Le thème en boucle, on arpente sans broncher

L’envers de l’instant de grincement de porte

Avancer d’une case nos chants par étapes

Mais pressé d’atteindre et d’entendre ce qui frappe fort

Entend-tu nos pages, nos codes, nos sorts

Nos regards bien curieux sous l'écorce

Plein de cette clinquante énergie

Plié mais serein sous vingt-sept printemps

On ne se laisse pas porter, on laisse tout au hasard

Et par l’art escortés

On calcule peu, mal quand on essaye

Et que reculent ceux que nos phrases interpellent

Entre les reptiles et les fauves

Le sang qui bout, la tête glacée

A qui l’on destine de fausses routes

Que l’on ne comptera plus

Et puis la vue d’une plume alerte à l’instru'

Pointer du doigt l'étoile

Dix fois toucher l’toit du monde et passer au travers

Dans les courants forts, qu’il tombe des cordes

Qu'émergent des cornes sous nos pieds

Dans les courants forts on arpente sans broncher

L’envers de l’instant de grincement de porte

Avancer d’une case nos chants par étapes

Mais pressés d’atteindre et d’entendre ce qui frappe fort

У сильних течіях сіємо, як можемо

У просторах чого бояться

Говоріть, боячись залишитися без місця

Ми просто падаємо

Плавною лінією темп відновлюється

Як вірити, що раса під контролем

Змішується і додає до наших перемог

Історія відправки прози в рогатку

А ми пропускаємо човен або ображаємо своїх близьких

У нас завжди в кишені є міра

Квантоване до восьмої ноти, ось останній куплет

Застілля, порушення фактів під час злив

І тоді навіть найменший внесок належить нам

Тримайте місто, його демонів, його сміх і його фігню

Вміти розрізняти та відстежувати пустоти

Сумний вигляд уловів нейтральної причини

Не дивіться, нічого не стримуйте

До самого кінця

Ні пов’язки, ні свідка

Спіть спокійно, зачиніть двері та вікна

Закрийте очі і дякую вам за все

Ви не зазнаєте жодного впливу в майбутньому

У цій негаразді ми вирізаємо це для вас

Ви відчуваєте неспокій, непропорційний

Води сплять, мережі лежать до розриву

Це відповіді на монстрів основи

Які просто захищаються від будь-якої невдачі

Вітри піднімаються, залишаючи історію як вона є

Вдихаючи свій нектар в плитку

І надія міст змітала з гектара на гектар

І гірше в наступних жестах

Ви відчуваєте дистанцію, наполегливість?

Як же без сторонньої допомоги кинути виклик образі, чіпляючись за гілки

І виливайте описувати повільно

Цілий світ після затримки

Покажи на зірку

Десять разів торкнутися даху світу і пройти крізь нього

У сильній течії нехай падають мотузки

Нехай під ногами спливуть роги

У сильній течії, виштовхується з борозен

Смерть сигналів, інакше

Шматочки золота, рідкісні перли

Пожирають життя його вихор

Тема в петлі, крокуємо, не здригаючись

Зворотний бік моменту скрипу дверей

Поширюйте наші співи на один простір крок за кроком

Але хочеться простягнути руку і почути те, що важко

Ви чуєте наші сторінки, наші коди, наші заклинання

Наші дуже цікаві заглядають під кору

Повний цієї яскравої енергії

Складений, але спокійний під двадцять сімома пружинами

Ми не захоплюємося, ми залишаємо все на волю випадку

І в супроводі мистецтва

Ми мало розраховуємо, погано, коли намагаємося

І яка віддача тих, кому викликають наші вироки

Між плазунами і звірами

Кипляча кров, замерзла голова

Кому призначені хибні шляхи

Що ми більше не будемо рахувати

А потім на такті з’явилася тривожна ручка

Покажи на зірку

Десять разів торкнутися даху світу і пройти крізь нього

У сильній течії нехай падають мотузки

Нехай під ногами спливуть роги

На сильній течії крокуємо, не здригаючись

Зворотний бік моменту скрипу дверей

Поширюйте наші співи на один простір крок за кроком

Але хочеться простягнути руку і почути те, що важко