W Mglistej Konstelacji Lodu - Arkona

Witaj podró¿niku w mej mroŸnej konstelacji

Pokrytej warstw¹ œniegu krainie skutej lodem

Odwiecznej hibernacji nadziei na powrót

Starego ³adu i porz¹dku

Bo moje imperium to muzeum przesz³oœci

Eksponaty to minione dzieje

Które powróc¹ gdy stopniej¹ wszystkie œniegi

Kryszta³y lodu przybior¹ swe realne — kszta³ty

Œnie¿ne demony w bia³ych szatach futer

Uparcie strzeg¹ reliktów przesz³oœci

Na swych dumnych tronach bogowie zasiadaj¹

Oczekuj¹c powrotu starego porz¹dku

Mgliste postaci majacz¹ce w mroku

Dumne pos¹gi jak lodowe monumenty

Ja niczym kustosz stojê wci¹¿ na stra¿y

Pogañskiej œwiadomoœci zakutej w lodzie

Po wszechczasy

Nim Matka Zima opuœci tê krainê

B¹dŸmy gotowi na ostatnia bitwê

Niechaj bogowie powstan¹ ze swych tronów

I uderz¹ bezlitoœnie w samo serce tej Pandory…

Ta œnie¿na przestrzeñ to moja jest ojczyzna

Kraina niczym konstelacja lodu

Wszystko tu spoczywa na dnie zimnego morza

W wymiarze gdzie gwiazdy ju¿ gasn¹

Przedzieram siê uparcie przez astraln¹ mg³ê

Wypatrujê cieni, bezkszta³tnych wyobra¿eñ

Gdzieœ tutaj moi bracia zamieszkuj¹ w samotnoœci

W czasach, gdy przesz³oœæ ³¹czy siê z przysz³oœci¹

Nim Matka Zima opuœci tê krainê…

Ta œnie¿na przestrzeñ to moja jest ojczyzna…

Niechaj nasze miecze znów rozœwietli

Gromu b³ysk przeszywaj¹cy niebo

Blask wilczego s³oñca wnet roztopi

Œniegi skrywaj¹ce tajemnice

Gdy wojenne dymy ju¿ opadn¹

Na lodowe monumenty, wtedy

Zimny czas zawróci do pocz¹tku

A bogowie wróc¹ na swe trony

… milcz¹cy…

… dostojni…

… nieœmiertelni…

Ласкаво просимо мандрівник в моє морозне сузір'я

Земля, покрита шаром снігу, укрита льодом

Вічна сплячка надії на повернення

Старий порядок і порядок

Бо моя імперія — це музей минулого

Експонати – минула історія

Який повернеться, коли весь сніг розтане

Кристали льоду приймуть свою реальну форму

Снігові демони в білому хутряному одязі

Вони вперто оберігають пам’ятки минулого

Боги сидять на своїх гордих тронах

Очікують повернення старого порядку

У темряві вимальовуються туманні фігури

Горді статуї, як крижані монументи

Як куратор, я все ще на сторожі

Язичницька свідомість закута в лід

На всі часи

Перед тим, як мати Зима покине цей край

Будьмо готові до останньої битви

Нехай боги піднімуться зі своїх престолів

І вони безжально вдарять по самому серцю цієї Пандори...

Цей сніговий простір — моя батьківщина

Земля, як сузір'я льоду

Все тут спочиває на дні холодного моря

У вимірі, де зірки вже згасають

Я вперто борюся крізь астральний туман

Шукаю тіні, безформні ідеї

Десь тут мої брати живуть самі

У той час, коли минуле зустрічається з майбутнім

Перед тим, як мати Зима покине цей край...

Цей засніжений простір - моя батьківщина...

Нехай знову загоряться наші мечі

Спалах грому пронизує небо

Розтане сяйво вовчого сонця

Сніг приховує таємниці

Коли війна дим вщух

Для льодових пам’ятників, тоді

Холодний час повернеться до початку

І боги повернуться на свої престоли

... тихо ...

... гідно ...

... безсмертні ...