Настроение... - Sasha Argentina

Припев:

Настроение гавно, да мне так и надо.

Черный кофе на столе с горьким шоколадом.

Дождь стекло наискось бьет, вода стекает в танце.

Я без эмоций, не могу не плакать, не смеяться.

Улетают перелетные птицы.

Тепло, как нереальное, будет теперь сниться.

Мокрый асфальт и хладнокровные брызги,

Все ушло — как так, мы не успели насладиться.

Слои одежды, не сбывшиеся надежды.

В пустоте искать счастья, как и прежде.

Под кожу промокают беспочвенные капризы,

Вместо музыки в ушах постоянные репризы.

Укутавшись в дни, что будут издеваться нагло.

Тепло, друг, в полупустых карманах.

И бьет дождь по капюшону, и звук сердца,

Оркестр душ и никуда не деться.

Добей вещами, обожги свечами.

Нас обманули, не сдержали обещаний.

Круговорот природы, смена сезонов,

И жизнь замедляется в ожидании снова.

«Да уйди прочь, тоска» — проорал в себя,

Пиная опавшие листья сентября.

Голос грубее и мысли уже.

Мертвые листья уже никому не нужные.

Смычком по струнам, как ножом по сердцу.

Постоянное движение, что бы на миг согреться.

Сраная депрессия, ночные разговоры,

Я умру на время, что бы позже возродиться снова.

Припев:

Настроение гавно, да мне так и надо.

Черный кофе на столе с горьким шоколадом.

Дождь стекло наискось бьет, вода стекает в танце.

Я без эмоций, не могу не плакать, не смеяться.

Приспів:

Настрій гавно, так мені так і треба.

Чорна кава на столі з гірким шоколадом.

Дощ скло навскіс б'є, вода стікає в танці.

Я без емоцій, не можу не плакати, не сміятися.

Відлітають перелітні птахи.

Тепло, як нереальне, тепер сниться.

Мокрий асфальт і холоднокровні бризки,

Все пішло — як так, ми не встигли насолодитися.

Шари одягу, що не справдилися надії.

У порожнечі шукати щастя, як і раніше.

Під шкіру промокають безпідставні примхи,

Замість музики у вухах постійні репризи.

Укутавшись у дні, що знущатимуться нахабно.

Тепло, друже, в напівпустих кишенях.

І б'є дощ по капюшону, і звук серця,

Оркестр душ і нікуди не подітися.

Добий речами, обпали свічками.

Нас обдурили, не стримали обіцянок.

Кругообіг природи, зміна сезонів,

І життя сповільнюється в очікуванні знову.

«Так йди геть, туга» — прорепетував у себе,

Пинаючи опале листя вересня.

Голос грубіший і думки вже.

Мертве листя вже нікому не потрібне.

Смичком по струнам, як ножем по серцю.

Постійний рух, що на мить зігрітися.

Зрана депресія, нічні розмови,

Я помру на час, щоб пізніше відродитися знову.

Приспів:

Настрій гавно, так мені так і треба.

Чорна кава на столі з гірким шоколадом.

Дощ скло навскіс б'є, вода стікає в танці.

Я без емоцій, не можу не плакати, не сміятися.