Училка судьба - Archanga

Жизнь покачивается в такт рельсам

Я заворожен процессом, внутри, как песня

Действую в ритме, в котором пульсирует весь мир в ответ

Ищу ценность честную, едем по мосту над бездной

В которую летит бесконечность разменных монет

Нетрудно понять, что в нашей жизни настал интересный момент

Разметка путей на старт и, грубо говоря, уже летит вслед

Нелеп целей комплект, которым уже скоро конец

Вспышка, бац — счастливый человек, уникальный природы билет

Безупречно льет правду что-то внутри, как с неба вода

Проносится прочь всё дурное как бы на ходу мимо окна

Мы приходим сюда вновь, чтобы привести в порядок себя

У сердца мирового костра;

о, моя любимая училка-судьба

Пред глазами частички образуют как бы туман

Жизнь проносится почти что не зря, как за окном пролетают леса

Снаружи справедливо заслужена любая микродождинка-слеза

Друзья, мне трудно это понять, ведь я живу пока лишь ради себя,

Но я знаю игру поинтереснее, чем игра в крутых обезьян

Которые ищут изысканный способ поверить в самообман

Я из тех, кто не прочь был престижно повалять дурака,

Но врубился, что так только престижный дурак усыпляет меня

Училка-судьба, училка-судьба, училка-судьба

Училка-судьба, училка-судьба, училка-судьба

Училка-судьба, училка-судьба, училка-судьба

Училка-судьба, ah

Обманывается тот, кто готов к обману

Вот так тащит канаты каждый из которых так-то притянут, тащит куда-то

Тянут сквозь кнут, тянут-потянут сквозь пряник

Возможно, чтоб намекнуть, что всё это — экзамен

О, время словно поезд потоком проносится сквозь нас, кто-то погас,

Но я сюда приволок то, что за вечность впечатал припас

Квазилегкомысленных парочку фраз, с вами уже в который раз,

Но только сейчас красота позволила в поклон ей упасть

Общаюсь с истиной по-тихому, люблю её как мать по-тихому

Хочу обнимать весь мир по-тихому, пока часы тикают

Общаюсь с истиной по-тихому, люблю её как мать по-тихому

Хочу обнимать весь мир по-тихому, пока часы тикают

Общаюсь с истиной по-тихому, люблю её как мать по-тихому

Хочу обнимать весь мир по-тихому, пока часы тикают

Покачивается человек разными вихрями

Плывем сквозь этот мир, образно говоря, как корабль с психами

Среди которых где-то в трюме привязан блаженный святой капитан

И этот корабль из мыслей летит над водой непонятно куда

И бывает, что всех манит дом, когда шторм, иногда

Сквозь гром испытаний и ливень эмоций слышны слова:

Училка-судьба, училка-судьба, училка-судьба

Училка-судьба, училка-судьба, училка-судьба

Училка-судьба, училка-судьба, училка-судьба

Училка-судьба, училка-судьба, училка-судьба

Человек я простой, друг

Просто хочу вернуться домой

Звук слышу там, где источник родной

Человек я простой, друг

Просто хочу вернуться домой

Звук слышу, к нему коридор по прямой

Життя погойдується в такт рейкам

Я заворожений процесом, усередині, як пісня

Дію в ритмі, в кому пульсує весь світ у відповідь

Шукаю цінність чесну, їдемо по мосту над безоднею

В яку летить нескінченність розмінних монет

Неважко зрозуміти, що в нашому житті настав цікавий момент

Розмітка шляхів на старт і, грубо кажучи, вже летить услід

Безглуздий цілей комплект, яким вже незабаром кінець

Спалах, бац — щаслива людина, унікальний природи квиток

Бездоганно ллє правду щось усередині, як з неба вода

Проноситься геть усе погане як на ходу повз вікно

Ми приходимо сюди знову, щоб привести в порядок себе

У серця світового багаття;

о, моя улюблена училка-доля

Перед очима частинки утворюють як би туман

Життя проноситься майже недаремно, як за вікном пролітають ліси

Зовні справедливо заслужена будь-яка мікродоща-сльоза

Друзі, мені важко це зрозуміти, адже я живу поки що лише заради себе,

Але я знаю гру цікавіше, ніж гра в крутих мавп

Які шукають вишуканий спосіб повірити в самообман

Я з тих, хто не проти був престижно повалювати дурня,

Але врубився, що так тільки престижний дурень присипляє мене

Учителька-доля, училка-доля, училка-доля

Учителька-доля, училка-доля, училка-доля

Учителька-доля, училка-доля, училка-доля

Учителька-доля, ah

Обманюється той, хто готовий до обману

Отак тягне канати кожен із яких так-то притягнутий, тягне кудись

Тягнуть крізь батіг, тягнуть-потягнуть крізь пряник

Можливо, щоб натякнути, що все це - іспит

О, час немов потяг потоком проноситься крізь нас, хтось погас,

Але я сюди притягнув те, що за вічність надрукував припас

Квазилегковажних парочку фраз, з вами вже вкотре,

Але тільки зараз краса дозволила в уклін їй впасти

Спілкуюся з істиною по-тихому, люблю її як мати по-тихому

Хочу обіймати весь світ по-тихому, поки годинник цокає

Спілкуюся з істиною по-тихому, люблю її як мати по-тихому

Хочу обіймати весь світ по-тихому, поки годинник цокає

Спілкуюся з істиною по-тихому, люблю її як мати по-тихому

Хочу обіймати весь світ по-тихому, поки годинник цокає

Похитується людина різними вихорами

Пливемо крізь цей світ, образно кажучи, як корабель із психами

Серед яких десь у трюмі прив'язаний блаженний святий капітан

І цей корабель з думок летить над водою незрозуміло куди

І буває, що всіх манить будинок, коли шторм, іноді

Крізь грім випробувань і злива емоцій чути слова:

Учителька-доля, училка-доля, училка-доля

Учителька-доля, училка-доля, училка-доля

Учителька-доля, училка-доля, училка-доля

Учителька-доля, училка-доля, училка-доля

Людина я проста, друже

Просто хочу повернутися додому

Звук чую там, де джерело рідне

Людина я проста, друже

Просто хочу повернутися додому

Звук чую, до нього коридор по прямій