Un appel - AqME

Sans y voir l’ombre d’un regret

Quitter le passé sans même te retourner

Sans y voir juste une larme piégée

Réduite au silence, les sourires qui t’ont aimé

Les sourires qui t’ont aimé

Un sourire, abandonné

Des regards si vite oubliés

Derrière le plus mauvais

Des caresses aux odeurs fanées

Inspirer puis délaisser

Empoisonnés sous tant de peine

Empoisonnés sous tant de peine

Nos mémoires ne retiennent que la haine

Quand les mots ne veulent plus rien dire

Que même le silence lâche un soupir

Nos égos de pauvres martyrs

Se plaignent constamment, ne respirent plus

Ne respirent plus

Quand le manque sous pousse à mentir

Crever, sans y voir le pire

La souffrance remplaçant les rires

Tu as préféré

Fuir

Не бачачи тіні жалю

Залишити минуле, навіть не озирнувшись

Не бачачи лише сльози

Притихли усмішки, що любили тебе

Посмішки, які тебе любили

Посмішка, покинута

Виглядає так швидко забутим

Позаду найгірше

Пестить вицвілими запахами

Вдихніть, а потім відпустіть

Отруївся від такого болю

Отруївся від такого болю

Наші спогади містять лише ненависть

Коли слова вже нічого не значать

Нехай навіть тиша зітхне

Наше бідне мученицьке его

Постійно скаржиться, не дихає

Більше не дихати

Коли брак підштовхує до брехні

Помри, не побачивши найгіршого

Біль замінює сміх

Ви віддали перевагу

Щоб тікати