L'homme et le sablier - AqME

Écrasé, le temps semble beaucoup plus loin qu’une aube

Ne voulant pas se lever

Haine de tout ce qui nous gêne

À croire que plus rien n’est pareil d’un regard néfaste

Intemporels ces maux qui m’affectent

Liés aux heures éphémères resteront vains

Qui n’a jamais recherché sans jamais trouver l’apaisement

Trop long cet emprisonnement

Cloué au balancement du temps, j’attends

J’attends

J’attends

J’attends

J’entends et apprends mon existence à genoux devant la raison

Dois-je être seul pour apprendre?

Dois-je être seul pour apprendre?

Dois-je être seul?

Dois-je être seul?

Dois-je être seul?

Comme l’amitié avec le temps (dois-je être seul ?)

M’a rendu l’espoir (dois-je être seul ?)

Vivre avec soi peut devenir un combat (un combat)

Розчавлений, час здається далеко позаду світанку

Не хочеться вставати

Ненависть до всього, що стає на нашому шляху

Вірити, що зі шкідливим поглядом нічого не буває однакового

Позачасові ці зла, які впливають на мене

Прив'язані до ефемерних годин залишаться марними

Хто ніколи не шукав, не знайшовши умиротворення

Занадто довге це ув'язнення

Прибитий до впливу часу, я чекаю

я чекаю

я чекаю

я чекаю

Я чую і дізнаюся про своє існування на колінах перед розумом

Чи потрібно побути на самоті, щоб вчитися?

Чи потрібно побути на самоті, щоб вчитися?

Я повинен бути сам?

Я повинен бути сам?

Я повинен бути сам?

Як дружба з часом (чи повинен я бути сам?)

Дав мені надію (чи повинен я бути сам?)

Життя з собою може стати бійкою (боротьбою)