L'incontro - APE

Esco di casa di fretta senza pensare al mio

Totale disorientamento in mezzo a sto fottio

Di gente che neanche conosco ringraziando dio

Trovo un posto in fondo al vagone poi via mi avvio

Mi fermo in plaza sto di casa gridan bella zio

Io che rispondo con un cenno poi mi aggiungo al trio

Saluto mi alzo cercan tutti chi è che cerco anch’io

Quando lo trovo mi si avvicina restio

Il clima è teso come le favellas di Rio

La pula preme ma ancora non è tempo di addio

Gli chiedo quello che mi serve ciò che voglio io

Gli passo il grano mi allontano lo lascio al suo oblio

Stralci di piccola città senza infamia ne lode

Ragazzi fuori consacrati al culto delle mode

Ogni minuto una micro rivoluzione esplode

Un altro ciclo che nasce e si conclude

C'è un tot di gente che ha paura neanche più si illude

Chi vive chi muore chi sopravvive se la ride

E' un insieme di pseudo tendenze suicide

Una forma di reazione al potere di chi decide

Una mano stringe la mia spalla che quasi mi incide

Mi giro fisso un ghigno sadico che se la ride

Mi viene incontro e io son pronto ma sto a mani nude

Lui si avvicina con sei dita di ferro che uccide

Faccio fatica a ricordarmi della sua faccia

Nel mio cervello nessun frame che lasci una traccia

Mi fissa e sbiascica parole di pura minaccia

Prima lo guardo poi do un occhio se muove le braccia

Mi dice uomo ci siamo il nostro sguardo si intreccia

Qualche ricordo nel mio cranio inizia a fare breccia

Lui che mi fissa e la sua tipa che mi abbraccia

La sua reputazione di guaglione che si straccia

È il tipico tipo che con gli amici si spaccia

Si atteggia in giro con il fare da capoccia

Odia i giudizi della gente che si impiccia

Chiede vendetta per questo mi da la caccia

Affonda il primo colpo svelto

Mi manca ma non di molto

Reagisco e gli pianto un sinistro dritto sul volto

Il tipo mi pare sconvolto e ha perso la grinta da cane sciolto

Si muove meno disinvolto grida contro ma non lo ascolto

Gli sono addosso e corpo a corpo lo ribalto

Ha gli occhi cielo blu cobalto iniettati di sangue

E il respiro che è pregno di whisky al malto

Lascio la presa a conclusione dell’assalto

Gli do la schiena si rialza di soprassalto

La lama penetra dal basso verso l’alto

Le gambe cedono e finisco sull’asfalto

Я поспішно виходжу з дому, не думаючи про своє

Повна дезорієнтація посеред цього блядь

З людей, яких я навіть не знаю, дякувати Богу

Я знаходжу місце в кінці вагона, а потім рушаю

Я зупиняюся на площі, я вдома, кричу, гарний дядечко

Я, хто відповів кивком, потім приєднався до тріо

Вітаю, встаю, всі шукають, кого це я теж шукаю

Коли я його знайшов, він неохоче підходить до мене

Клімат такий же напружений, як у фавеллах Ріо

Полова тисне, але ще не час прощатися

Я питаю його, що мені потрібно, що я хочу

Пшеницю віддаю, залишаю його забуттю

Фрагменти маленького містечка без ганьби чи похвали

Хлопчики на вулиці посвячені в культ моди

Щохвилини вибухає мікрореволюція

Ще один цикл, який народжується і закінчується

Є певна кількість людей, які бояться вже навіть не обманювати себе

Хто живе, хто помирає, хто виживає, сміється

Це набір псевдосуїцидальних тенденцій

Форма реакції на владу тих, хто вирішує

Рука стискає моє плече, від чого мене мало не ріже

Я обертаюся з садистською посмішкою, яка сміється

Він підходить до мене, і я готовий, але я з голими руками

Він наближається з шістьма залізними пальцями, які вбиває

Мені важко запам'ятати його обличчя

У моєму мозку немає кадру, який залишає слід

Він пильно дивиться на мене й бурмоче слова чистої погрози

Спочатку я дивлюся на нього, а потім перевіряю, чи рухає він руками

Він каже мені, чоловіче, ми там, наші погляди переплітаються

Якийсь спогад у моєму черепі починає пробиватися

Він дивиться на мене, а його дівчина мене обіймає

Його репутація хлопчика, який розривається

Він такий хлопець, який возиться зі своїми друзями

Він позує навколо, ведучи вперед

Він ненавидить судження людей, які втручаються

Він просить помститися за це, він полює на мене

Швидко зробіть перший удар

Я сумую за ним, але не дуже

Я реагую і кидаю лівий прямо йому в обличчя

Мені здається, що хлопець шокований і втратив мужність індивіда

Він рухається менш невимушено, кричить на нього, але я його не слухаю

Я на нього і з рук в руки його перекидаю

У нього налиті кров'ю кобальтово-блакитні очі

І дихання, повне солодового віскі

Після закінчення штурму я відпустив

Я повертаю йому спину, він здригається

Лезо проникає знизу вгору

Ноги підкошуються, і я потрапляю на асфальт