Nafthalini - Antonis Remos

Πάλι, μες την τραπεζαρία, άκουσα φασαρία,

κοίταξα μα κανείς, ούτε σημάδι.

πάλι, θυμήθηκα εκείνα τα βράδια στην κουζίνα,

στην τρέλα της στιγμής ένα σου χάδι.

Στα μικρά μικρά σε θέλω,

στα μικρά μικρά σε ψάχνω,

λεπτομέρειες μικρές,

που με κρατάνε στη ζωή.

Στα μεγάλα όμως με διώχνεις,

στα συρτάρια με στριμώχνεις,

στην αγάπη ναφθαλίνη βάζεις

κι αλλάζεις εποχή.

Πάλι, σου ζήτησα να πάρω άλλο ένα τσιγάρο,

γύρισα μ' αδειανή ήταν η θέση.

Πάλι, έβαλα μια ταινία, δεν έχει σημασία

τι κ αν δεν είσαι εκεί, ρωτάω αν σ' αρέσει.

Знову в їдальні я почув гомін,

Я подивився, але нікого, жодного знаку.

я знову згадав ті ночі на кухні,

у божевіллі моменту ласка твоя.

Я хочу тебе в маленьких,

в малих я тебе шукаю,

дрібні деталі,

що тримає мене в живих.

Але у великих ти мене відганяєш,

ти стискаєш мене в шухлядах,

закоханий ти ставиш нафталіни

і ти змінюєш пори року.

Я знову попросив вас отримати ще одну сигарету,

Я повернувся з порожніми руками.

Знову ж таки, я знімаю фільм, це не має значення

а якщо тебе немає, я питаю, чи подобається тобі.