Ime Ego - Antonis Remos

Ταξίδια έκανα δικά μου αγαπημένα

Έζησα όλες τις πληγές που μου 'δωσε η ζωή

Μέτρησα λάθη και σωστά μα βγήκαν μπερδεμένα

Γιατί δεν έμαθα ποτέ ποιος έφταιξε πολύ.

Κοιμήθηκα σε αγκαλιές δικές μου μα και ξένες

Αγάπες που έσβησε του χρόνου το νερό

Έκρυψα από φίλους μου στιγμές μου περασμένες

Γιατί ντρεπόμουν πάλι ψέματα να πω

Βγαίνει ένας ήλιος και κοιτάει το πρόσωπό μου

Μα δε με καίει με ζεσταίνει η φωτιά

Ό, τι αγάπησα το έκανα δικό μου

Δε με κρυώνει ο αέρας που φυσά

Βγαίνει ένας ήλιος να μου δείξει τι αξίζω

Δε με βαραίνει όμως ο πόνος άλλο πια

Φεύγω μακριά γιατί νομίζω πως αρχίζω

Να 'μαι εγώ ίσως για πρώτη μου φορά

Περπάτησα σε διαδρομές που μου 'δειχναν οι άλλοι

Και πνίγηκα χίλιες φορές στη θάλασσα του νου

Μέθυσα από τα όνειρα και έμεινα εκεί στη ζάλη

Και με ξυπνούσε η σιωπή πάντα και κάπου αλλού.

Я зробив власні подорожі

Я пережив усі рани, які мені завдало життя

Я порахував помилки і правильно, але вони вийшли заплутаними

Бо я ніколи не знав, хто винен.

Я спав у своїх і чужих обіймах

Дуже подобається, що вода пішла не вчасно

Я приховував свої минулі моменти від друзів

Бо мені було соромно знову брехати

Сонце сходить і дивиться на моє обличчя

Але вогонь мене не обпікає

Все, що я любив, я зробив власним

Вітер, що дме, мені не холодно

Сонце виходить, щоб показати мені, чого я заслуговую

Але біль мене вже не обтяжує

Я йду, бо думаю, що починаю

Можливо, це я вперше

Я йшов стежками, які мені показали інші

І я тисячу разів потонув у морі розуму

Я напився від своїх снів і залишився там у запаморочення

А тиша завжди будила мене і ще десь.