Там - Антиреспект

Ветер сбивает с ног,

В небе Луна раскосая.

Я одинок, мне бы хоть глоток,

Хоть глоток души твоей воздуха.

Где-то там, где миллионы звезд,

Там ионы в лету уже канули.

То ли в шутку, а то ли в всерьёз,

Нам с тобою судьбу знать заранее.

Дабы друг-друга не ранили,

Не убились сердечно, душевно ли.

Мы и так невзначай много шрамов оставили

И путь наш измучен траншеями.

Но разве на листах не душа, а просто фразы,

Как чувствую боль острая не впопад.

Я так сильно желаю, мечтаю по пазлам

С тобою собрать небесный водопад.

Там-там никто никогда не спросит,

Как нам живется сквозь жизни туман.

В хлам, в хлам убитая в доску осень,

Там-там лишь слезы дождя по щекам.

Там-там никто никогда не спросит,

Как нам живется сквозь жизни туман.

В хлам, в хлам убитая в доску осень,

Там-там лишь слезы дождя по щекам.

А я попробую удержать.

Не зная итога заранее.

На острие ножа судьбу свою не поранив.

Мои сны где-то на глубине лежат.

Положительные и не согласные,

И не убежать, только чувства мои дрожат ресницами глаз её.

Мне за все в этой жизни зачтется,

Если бы я был богат, я бы все богатство свое выменял,

Лишь бы не замерзало солнце,

Мое личное солнце и звезда, что по имени.

Но ветер сбивает с ног,

В небе Луна раскосая.

Я одинок мне бы хоть глоток,

Хоть глоток души твоей.

Там-там никто никогда не спросит,

Как нам живется сквозь жизни туман.

В хлам, в хлам убитая в доску осень,

Там-там лишь слезы дождя по щекам.

Там-там никто никогда не спросит,

Как нам живется сквозь жизни туман.

В хлам, в хлам убитая в доску осень,

Там-там лишь слезы дождя по щекам.

Там никто никогда не спросит,

Как нам живется.

В хлам убитая в доску там.

Там-там никто никогда не спросит,

Как нам живется сквозь жизни туман.

В хлам, в хлам убитая в доску осень,

Там-там лишь слезы дождя по щекам.

Там-там никто никогда не спросит,

Как нам живется сквозь жизни туман.

В хлам, в хлам убитая в доску осень,

Там-там лишь слезы дождя по щекам.

Лишь слезы дождя по щекам.

Лишь слезы дождя по щекам.

Лишь слезы дождя по щекам.

Вітер збиває з ніг,

У небі Місяць розкосий.

Я самотній, мені б хоч ковток,

Хоч ковток душі твоєї повітря.

Десь там, де мільйони зірок,

Там іони в льоту вже канули.

Чи то жартома, чи то всерйоз,

Нам із тобою долю знати заздалегідь.

Щоб один одного не поранили,

Не вбили серце, чи душевно.

Ми і так ненароком багато шрамів залишили

І шлях наш змучений траншеями.

Але хіба на листах не душа, а просто фрази,

Як відчуваю біль гострий не впопад.

Я так сильно бажаю, мрію по пазлах

З тобою зібрати небесний водоспад.

Там-там ніхто ніколи не запитає,

Як нам живеться крізь життя туман.

У мотлох, в мотлох вбита в дошку осінь,

Там-де лише сльози дощу по щоках.

Там-там ніхто ніколи не запитає,

Як нам живеться крізь життя туман.

У мотлох, в мотлох вбита в дошку осінь,

Там-де лише сльози дощу по щоках.

А я спробую стримати.

Не знаючи результату наперед.

На вістря ножа долю свою не поранивши.

Мої сни десь на глибині лежать.

Позитивні та не згодні,

І не втекти, тільки мої почуття тремтять віями її очей.

Мені за все в цьому житті зарахується,

Якби я був багатий, я б усе своє багатство виміняв,

Аби не замерзало сонце,

Моє особисте сонце та зірка, що на ім'я.

Але вітер збиває з ніг,

У небі Місяць розкосий.

Я самотній мені б хоч ковток,

Хоч ковток душі твоєї.

Там-там ніхто ніколи не запитає,

Як нам живеться крізь життя туман.

У мотлох, в мотлох вбита в дошку осінь,

Там-де лише сльози дощу по щоках.

Там-там ніхто ніколи не запитає,

Як нам живеться крізь життя туман.

У мотлох, в мотлох вбита в дошку осінь,

Там-де лише сльози дощу по щоках.

Там ніхто ніколи не спитає,

Як нам живеться.

У мотлох убита в дошку там.

Там-там ніхто ніколи не запитає,

Як нам живеться крізь життя туман.

У мотлох, в мотлох вбита в дошку осінь,

Там-де лише сльози дощу по щоках.

Там-там ніхто ніколи не запитає,

Як нам живеться крізь життя туман.

У мотлох, в мотлох вбита в дошку осінь,

Там-де лише сльози дощу по щоках.

Лише сльози дощу по щоках.

Лише сльози дощу по щоках.

Лише сльози дощу по щоках.