Спички - Анна Седокова, ST

До кончиков пальцев, сгоревшие спички.

Мы с тобой оба - дурные привычки.

Друг-друга, мы губим друг-друга...

Без тебя семеро суток.

Без тебя осень подошла к концу.

И как я стал такой ублюдок?

Что стало тесно на пальце кольцу.

Я без тебя, я без дома.

Меня попутал бес без тебя.

Очередная бутылка бездонна.

А меня вырвало за края.

Под лестницей я, под песни Царя.

Я, принимаю, как лекарства.

Повесится?

Да, но рвется петля.

Мое про*банное царство.

Ммм...

Мое про*банное царство...

Сложнее прощать, чем прощаться.

До кончиков пальцев, сгоревшие спички.

Мы с тобой оба - дурные привычки.

Друг-друга, мы губим друг-друга...

Без тебя семеро суток плюс.

Сорвало крышу, размотало катушку.

Это какой то не ритм и не блюз.

И без тебя одной, меня не тянет в двушку.

И без тебя не все дома, трясутся руки, не вставить ключи.

Очередная бутылка бездонна, прошу - кричи на меня, не молчи.

В подвале без окон, дым сигарет.

И будет написано много песен.

И в каждой песне - тебе привет.

Ты веришь или нет, в чувства.

Это не ритмы и не блюз.

Студия - мой храм, и я здесь за нас молюсь.

До кончиков пальцев, сгоревшие спички.

Мы с тобой оба - дурные привычки.

Друг-друга, мы губим друг-друга...

До кончиков пальцев, сгоревшие спички.

Мы с тобой оба - дурные привычки.

Друг-друга, мы любим друг-друга...

До кінчиків пальців, сірники, що згоріли.

Ми з тобою обидва – погані звички.

Друг-друга, ми губимо один-одного...

Без тебе сім діб.

Без тебе осінь добігла кінця.

І як я став такий виродок?

Що стало тісно на пальці обручці.

Я без тебе, без дому.

Мене поплутав біс без тебе.

Чергова пляшка бездонна.

А мене вирвало за краї.

Під драбиною я, під пісні Царя.

Я приймаю, як ліки.

Повіситься?

Так, але рветься петля.

Моє пробанне царство.

Ммм...

Моє про*банне царство...

Складніше прощати, ніж прощатись.

До кінчиків пальців, сірники, що згоріли.

Ми з тобою обидва – погані звички.

Друг-друга, ми губимо один-одного...

Без тебе сім доби плюс.

Зірвало дах, розмотало котушку.

Це якийсь не ритм і не блюз.

І без тебе однієї, мене не тягне в двійко.

І без тебе не всі вдома, тремтять руки, не вставити ключі.

Чергова пляшка бездонна, прошу – кричи на мене, не мовчи.

У підвалі без вікон, дим цигарок.

І буде написано багато пісень.

І в кожній пісні – тобі привіт.

Ти віриш чи ні, у почуття.

Це не ритми та не блюз.

Студія – мій храм, і я тут за нас молюся.

До кінчиків пальців, сірники, що згоріли.

Ми з тобою обидва – погані звички.

Друг-друга, ми губимо один-одного...

До кінчиків пальців, сірники, що згоріли.

Ми з тобою обидва – погані звички.

Друг-друга, ми любимо один-одного...