4AM in Berlin 130919 - Animus

Ich bin kein Teil dieser Szene, ich teil' diese Szene

Viele freu’n sich und wenige, die wein’n, wenn ich gehe

Awards bedeuten nichts, Verkäufe sind mir egal

Ihr Appllaus ist nur Lärm, der irgendwann auch verhallt

Man sagte mir, «Du brauchst Dunkelheit, um das Licht zu seh’n»

Zu viele Messer im Rücken, ich kann sie nicht mehr zähl'n

Die Wahrheit schmerzt, also müssen sie die Geschichten dreh’n

Aus Angst, ich könnte ihn’n allen ihre Gesichter nehm’n

Damals wart ihr Brüder, heute Hater

Bist du dir selbst treu, wirst du für all die anderen zum Verräter

Mein Talent ist unereicht, doch Segen so wie ein Fluch

Ich kann verändern, steh' ich in der Booth

Doch diese Welt verändert mich genauso

Die Worte haben ein Eigenleben

Schau' dem Tod in die Augen ohne eine Träne

Komm' nach Haus, keine Frau, die auf mich wartet

Doch mit Löchern in der Tür von Streitereien alter Tage

Mein Benehmen war keine Heldentat

Meine Seele steigert den Kältekrad

Hab' geträumt, wie ich eines Abends die Welt umarm'

Und ihr dabei ins Ohr flüster', dass schon bald ihr Ende naht

Fühle mich wie ein Autist, der zu lächeln lernt

Wenn ich ehrlich bin, fällt mir dieses Lächeln schwer

Schreibe tausend Songs für andre, als wär es nichts

Doch ich krieg kein’n Satz zustande, schreib' ich über mich

Einer von den’n, der Gutes will, aber Schlechtes kriegt

Und das so oft, bis er glaubt, dass er es verdient

Hunde knien, weil sich die Gebete in die Länge zieh’n

Für eine Gabe, die ohne Frage in meine Hände fiel

SIe war’n alle so sicher, dass ich am Ende sei

Dachten, ich geh' mit nichts, als einem Samsonite

Doch mein inneres Streben nach der Gerechtigkeit

Geht bis in die Unendlichkeit

Ficke diese Rapper, denn sie tun doch alles für bisschen Cash

Fick' die Straße, denn wir sind nur der Mittel zu ihrem Zweck

Fick' die Presse, es gibt kein’n der je in mein’n Schuh’n steckt

Fick' die Hater, denn sie leben doch alle nur in dem Netz

Fick' Erwartungen, ich mach', was ich fühle, vom ersten Tag

Steh' hinter jeder meiner Entscheidungen, die ich traf

Würden sie die Wahrheit kenn’n, würden die Meisten Trän'n wein’n

Doch ich gehe diesen Weg allein

Hab' gelernt, diese Szene ist voller kalküle

Der Grund, weshalb ich mich so kalt fühle

Jeder Ausweg endet mit einer Falltüre

Bereit, dafür zu kämpfen wie 'ne Valküre

Vier Morgens, Berlin, in einem Menschenmeer

Frage mich, ob es eines Tages die Welt erfährt

Dass der Junge, von dem sich dachten, dass er am Ende wär

Zur Legende wird und zu den Sternen fährt

Я не частина цієї сцени, я частина цієї сцени

Багато хто щасливий і мало хто плаче, коли я йду

Нагороди нічого не значать, мене не хвилює продаж

Їхні оплески – це лише шум, який з часом згасає

Мені сказали: «Тобі потрібна темрява, щоб побачити світло»

Забагато ножів у спині, я їх уже не злічити

Правда болить, тому їм доводиться знімати історії

Через страх я міг би відняти їхні обличчя від усіх

Тоді ви були братами, а тепер ненависниками

Якщо ти вірний собі, ти стаєш зрадником для всіх інших

Мій талант не має собі рівних, але це як благословення, так і прокляття

Я можу змінитися, коли буду в кабінці

Але цей світ змінює і мене

Слова мають власне життя

Дивись смерті в очі без сліз

Приходь додому, жодна жінка не чекає мене

Але з дірками в дверях від сварок старих часів

Моя поведінка не була героїчною

Моя душа збільшує цикл холоду

Одного вечора я мріяв обійняти світ

І шепотіти їй на вухо, що скоро її кінець

Відчуйте себе аутиком, який вчиться посміхатися

Чесно кажучи, ця посмішка мені важко

Напишіть тисячу пісень для інших, ніби це нічого

Але я не можу впоратися з реченням, я пишу про себе

Один з тих, хто хоче добра, але отримує погано

І так багато разів, поки він не подумає, що заслуговує на це

Собаки стають на коліна, бо молитви затягуються

За подарунок, який беззаперечно потрапив мені в руки

Вони всі були настільки впевнені, що я закінчив

Я думав, що не піду нічого, крім Samsonite

Але моє внутрішнє прагнення до справедливості

Йде до нескінченності

До біса цих реперів, бо вони зроблять все за невеликі гроші

До біса вулиця, бо ми лише засіб для їх досягнення

До біса преса, немає нікого, хто б став на моє місце

На хуй хейтерів, бо всі вони живуть тільки в мережі

До біса очікування, я буду робити те, що відчуваю з першого дня

Підтримуйте кожне моє рішення

Якби вони знали правду, більшість із них заплакали б

Але я іду цим шляхом один

Я дізнався, що ця сцена сповнена розрахунків

Причина, чому мені так холодно

Кожен вихід закінчується люком

Готовий битися за це, як Валькірія

Чотири ранку, Берлін, у морі людей

Цікаво, чи колись світ дізнається

Що хлопчик, якого вони вважали мертвим

Стань легендою та йди до зірок