The Story - Ani DiFranco

I would have returned your greeting

If it weren’t for the way you were looking at me

This street is not a market

And I am not a commodity

And don’t you find it sad that we can’t even say hello

'Cause you’re a man

And I am a woman

And the sun is getting low

And there are some places that I can’t go

As a woman I can’t go there

And as a person I don’t care

I don’t go for the 'hey baby, what’s your name?'

And I’d like to go alone

Thank you just the same

I am up again against

The skin of my guitar

In the window of my life

Looking out through the bars

I am sounding out the silence

Avoiding all the words

I’m afraid I’ve said too much

I’m afraid of who has heard me

My father, he told me the story

And it was true

For his time

But now the story’s different

Maybe I should tell him mine

All the girls line up here

All the boys on the other side

I see your ranks are advancing

I see mine are left behind

I am up again against

The skin of my guitar

In the window of my life

Looking out through the bars

I am sounding out the silence

Avoiding all the words

I’m afraid I can never say enough

I’m afraid no one has heard me

And despite all the balls that I’ve been thrown

And forced to drop

On the social totem pole

I’m preciously close to the top

They put you in your place

And they tell you to behave

But no one can be free

Until we’re all on an even grade

And I would have returned your greeting

If it weren’t for the way you were looking at me

Я б відповів на ваше привітання

Якби не те, як ти дивишся на мене

Ця вулиця не ринок

І я не товар

І вам не сумно, що ми навіть не можемо привітатися

Тому що ти чоловік

А я жінка

І сонце сходить

І є деякі місця, куди я не можу піти

Як жінка, я не можу туди піти

І як людині мені не байдуже

Я не підходжу на "привіт, дитинко, як тебе звати?"

І я хотів би піти сам

Дякую тобі так само

Я знову проти

Шкіра моєї гітари

У вікні мого життя

Виглядаючи крізь ґрати

Я викликаю тишу

Уникати всіх слів

Я боюся, що сказав занадто багато

Я боюся того, хто мене почув

Мій батько, він розповів мені історію

І це була правда

Для свого часу

Але тепер історія інша

Можливо, мені варто сказати йому своє

Усі дівчата шикуються тут

Усі хлопці з іншого боку

Я бачу, що ваші ранги просуваються вперед

Я бачу, що мої залишилися позаду

Я знову проти

Шкіра моєї гітари

У вікні мого життя

Виглядаючи крізь ґрати

Я викликаю тишу

Уникати всіх слів

Боюся, я ніколи не можу сказати достатньо

Боюся, мене ніхто не почув

І незважаючи на всі м’ячі, які мені кинули

І змушений кинути

На стовпі соціального тотема

Я дуже близький до вершини

Вони поставили вас на ваше місце

І вони кажуть вам поводитися

Але ніхто не може бути вільним

Поки ми всі не будемо на рівному класі

І я б відповів на ваше привітання

Якби не те, як ти дивишся на мене