The Slant/The Diner - Ani DiFranco

the slant

a building settling around me my figure, female, framed crookedly

in the threshold of the room

door scraping floorboards

with every opening

carving a rough history of bedroom scenes

the plot hard to follow

the text obscured

in the fields of sheets

slowly gathering the stains

of seasons spent lying there

red and brown

like leaves fallen

the colors of an eternal cycle

fading with the wash cycle

and the rinse cycle

again an unfamiliar smell

like my name misspelled

or misspoken

a cycle broken

the sound of them strong

stalking talking about their prey

like the way hammer meets nail

pounding, they say

pounding out the rhythms of attraction

like a woman was a drum like a body was a weapon

like there was something more they wanted

than the journey

like it was owed to them

steel toed they walk

and i’m wondering why this fear of men

maybe it’s because i’m hungry

and like a baby i’m dependent on them to feed me i am a work in progress

dressed in the fabric of a world unfolding

offering me intricte patterns of questions

rhythms that never come clean

and strengths that you still haven’t seen

I’m calling from the diner

the diner on the corner

I ordered two coffees

one is for you

I was hoping you’d join me

'cause I ain’t go no money

and I really miss you

I should mention that too

yes I know what time it is in fact, I just checked

I even know the date

and the month

and the year

I know I haven’t been sleeping

and when I do

I just dream of you

dear

I miss watching you

drool on your pillow

I miss watching you

pull on your clothes

I miss listening

to you in the bathroom

flushing the toilet

blowing your nose

I’m calling from the diner

the diner on the corner

I ordered two coffees

one is for you

the cups are so close

the steam is rising

in one stream

how are you

I think you’re the least fucked up person I’ve ever met

and that may be as close to the real thing

as I’m ever gonna get

but my quarter’s gonna run out now

or so I’m told

I guess I’d better go sit down

and wait for you

til my coffee gets cold

нахил

 будівля, що розташовується навколо мене моя фігура, жіноча, обрамлена криво

на порозі кімнати

двері шкріб підлоги

з кожним відкриттям

вирізання приблизної історії сцен у спальні

за сюжетом важко дослідити

текст затьмарений

у полях аркушів

повільно збираючи плями

із сезонів, проведених там

червоний і коричневий

як листя опале

кольори вічного циклу

вицвітання під час циклу прання

і цикл полоскання

знову незнайомий запах

ніби моє ім’я написано з помилкою

або неправильно сказано

Порушений цикл

їхній звук сильний

переслідування, розмовляючи про свою здобич

як молоток зустрічається з цвяхом

стукають, кажуть

відбиваючи ритми тяжіння

як жінка була барабаном, як тіло було зброєю

ніби вони хотіли чогось більшого

ніж подорож

ніби це було зобов’язано їм

сталевий носок вони ходять

і мені цікаво, чому цей страх перед чоловіками

можливо, тому що я голодний

і, як дитина, я залежу від них, щоб мене годувати

одягнений у тканину світу, що розгортається

пропонуючи мені вигадливі шаблони запитань

ритми, які ніколи не стають чистими

і сильні сторони, яких ви досі не бачили

Я дзвоню із закусочної

закусочна на розі

Я замовив дві кави

один для вас

Я сподівався, що ви приєднаєтеся до мене

бо я не піду без грошей

і я дуже сумую за тобою

Мені також варто згадати це

так, я знаю, скільки зараз насправді, я щойно перевірив

Я навіть знаю дату

і місяць

і рік

Я знаю, що не спав

і коли я роблю

Я просто мрію про тебе

шановний

Я сумую за тобою дивитися

течуть слини на подушку

Я сумую за тобою дивитися

натягнути свой одяг

Я сумую слухати

вам у ванній кімнаті

змивання унітазу

высморкатися

Я дзвоню із закусочної

закусочна на розі

Я замовив дві кави

один для вас

чашки так близько

пара піднімається

в одному потоці

як ти

Я вважаю, що ти найменш обдурена людина, яку я коли-небудь зустрічав

і це може бути найближчим до справжнього

як я коли-небудь отримаю

але моя квартала зараз закінчиться

або так мені кажуть

Мені краще піти сісти

і чекати на тебе

поки моя кава не охолоне