Reprieve - Ani DiFranco

Manhattan is an island

Like the women who are

Surrounded by children in the car

Surrounded by cars

Or manhattan was a project

That projected the worst of mankind

First one and then the other

Has made its mark on my mind

It’s sixty years later near the hypo-center of the a-bomb

I’m standing in the middle of hiroshima

Watching a twisted old eucalyptus tree wave

One of the very few lives that survived and lives on

Remembering the day it was suddenly thousands of degrees

In the shade

And what all of nature gave birth to

Terror took in a blinding raid

With the kind of pain

It would take cancer so many years just to say

Oh to grow up gagged and blindfolded

A great big mans world in your little girls head

The voice of the great mother drowned out

In the constant honking haunting the accident scene up ahead

Oh to grow up hypnotized and then try to shake yourself awake

Cause you can sense what has been lost

Cause you can sense what is at stake

Yeah it took me a few years to catch on that those days I catch everyone’s eye

Correspond with those nights of the month when the moon gleans like an egg in

the sky

And men are using a sense they don’t even know they have just to watch me walk

by

And me, I’m supposed to be sensible, leave my animal outside to cry

But when all of nature conspires to make me her glorious whore

It’s cause in my body I hold the secret recipe of precisely what life is for

And the patriarchy that looks to shame me for it is the same one making war

And I’ve said too much already but I’ll tell you something more

To split yourself in two is just the most radical thing you can do

So girl if that shit ain’t up to you, then you simply are not free

Cause from the sunlight on my hair to which eggs I grow to term

To the expression that I wear, all I really own is me

I mean to split yourself in two is just the most radical thing you can do

Goddess forbid that little adam should grow so jealous of eve

And in the face of the great farce of the nuclear age

Feminism ain’t about equality, it’s about reprieve

Манхеттен — острів

Як жінки, які є

У машині в оточенні дітей

Оточений автомобілями

Або Манхеттен був проектом

Це передбачало найгірше людство

Спочатку один, а потім другий

Залишив свій відбиток у моїй свідомості

Це шістдесят років потому біля гіпоцентру бомби

Я стою посеред Хіросіми

Спостерігаючи за хвилею старого евкаліпта

Одне з небагатьох життів, які вижили й живуть

Згадуючи день, коли раптово піднялися тисячі градусів

У тіні

І що породила вся природа

Терор охопив сліпучий рейд

З видом болю

Щоб сказати, раку знадобиться стільки років

О, щоб вирости з кляпом і зав’язаними очима

Великий чоловічий світ у голові ваших маленьких дівчат

Голос великої матері заглух

У постійних гудках, які переслідують сцену аварії попереду

Вирости під гіпнозом, а потім спробувати розбудити себе

Бо ви можете відчути те, що було втрачено

Тому що ви можете відчути, що поставлено на карту

Так, мені знадобилося кілька років, щоб усвідомити, що ті дні, коли я привертаю увагу всіх

Відповідає тим ночам місяця, коли місяць збирається, як яйце

небо

А чоловіки використовують відчуття, про яке вони навіть не знають, щоб просто спостерігати, як я йду

за

І я, я повинен бути розсудливим, залишити свою тварину надворі плакати

Але коли вся природа змовиться зробити мене своєю славетною повією

Тому що в моєму тілі я зберігаю таємний рецепт того, для чого саме життя

І патріархат, який, здається, соромить мене, — це той самий, який веде війну

І я вже занадто багато сказав, але скажу вам ще дещо

Найрадикальніше, що ви можете зробити, поділитися на двох

Тож дівчинко, якщо це лайно не вирішувати тобі, то ти просто не вільна

Тому що від сонячного світла на моєму волоссі я відрощу яйця

За виразом, який я ношу, все, чим я володію, це я

Я хочу розділити себе на двох — це найрадикальніша річ, яку ви можете зробити

Не дай богине, щоб маленький Адам так заздрив Єві

І перед обличчям великого фарсу ядерної епохи

Фемінізм – це не рівність, а відстрочка