Sein - Andreas Bourani

Ich habe einen Ausblick

Den man nie wieder vergisst

So wunderschön, dafür reichen Worte nicht

Ich habe Glück, denn ich muss mich nicht beeilen.

Nichts dafür zu tun,

um bedeutungsvoll zu sein

Um bedeutungsvoll zu sein

Die Berge ziehen am Horizont, wie Wellen übers Land.

Sie nehmen mich bei sich

auf so als wären wir verwandt

Ich sitze hier und atme leise, um all das nicht zu stören

Um unbemerkt für eine Weile zu allen zu gehören

Zu allen zu gehören

Hier bin ich mit mir verbunden

Hier leb ich in mich hinein

Hier gelingt es für Sekunden, mich von allen zu befreien.

Hier ist meine Angst

verschwunden

Hier bin ich mit mir allein.

Ich bin im großen Grün versunken, hier um einfach

nur zu sein

Lautlos zieht ein Falke in der Ferne seine Bahn, nur einmal so wie er zu

fliegen, zu fallen ohne Fall

Ich stelle was ich fühle, über alles was ist weiß

Ich bin in mir daheim, hier schließt sich der Kreis, hier schließt sich der

Kreis

Wenn keiner von Milliarden Steinen einen anderen gleicht, warum hab ich dann

Zweifel an meiner Einzigartigkeit

Hier draussen finde ich mehr, als ich je geben kann

Ich bin so am leben, mir macht selbst sterben keine Angst

Oh, mir macht selbst sterben keine Angst

Hier bin ich mit mir verbunden

Hier leb ich in mich hinein

Hier gelingt es für Sekunden, mich von allen zu befreien.

Hier ist meine Angst

verschwunden

Hier bin ich mit mir allein.

Ich bin im großen Grün versunken, hier um einfach

nur zu sein, zu sein, zu sein

У мене є погляд

Той, якого ти ніколи не забуваєш

Так красиво, слів не вистачить

Мені пощастило, бо не треба поспішати.

нічого робити

бути значущим

Щоб бути значущим

Гори рухаються на горизонті, як хвилі по всій країні.

Ти візьми мене з собою

ніби ми були родичами

Я сиджу тут і дихаю тихо, щоб не заважати всьому цьому

На деякий час належати всім непоміченим

Належати всім

Тут я підключений до себе

Тут я живу всередині себе

Тут мені вдається звільнитися від усіх на кілька секунд.

Ось мій страх

зник

Ось я сам з собою.

Я занурююсь у велику зелень, тут легко

просто бути

Сокіл безшумно рухається вдалині, лише один раз зближаючись, як це робить

летіти, падати без падіння

Я ставлю те, що відчуваю, понад усе, що є білим

Я вдома в собі, тут коло замикається, ось воно замикається

Коло

Якщо жоден із мільярдів каменів не збігається з іншим, то чому я?

Сумнів у своїй унікальності

Тут я знаходжу більше, ніж можу дати

Я такий живий, навіть смерть мене не лякає

О, навіть смерть мене не лякає

Тут я підключений до себе

Тут я живу всередині себе

Тут мені вдається звільнитися від усіх на кілька секунд.

Ось мій страх

зник

Ось я сам з собою.

Я занурююсь у велику зелень, тут легко

просто бути, бути, бути