Astronaut - Sido, Andreas Bourani

Ich heb' ab, nichts hält mich am Boden

Alles blass und grau

Bin zu lange nicht geflogen

Wie ein Astronaut

Wir laufen rum mit der Schnauze voll, die Köpfe sind leer

Sitzen im Dreck bis zum Hals, haben Löcher im Herz

Ertränken Sorgen und Probleme in 'nem Becher voll Wein

Mit einem Lächeln aus Stein, uns fällt nichts Besseres ein

Wir hab’n morgen schon vergessen, wer wir gestern noch war’n

Hab’n uns alle vollgefressen und vergessen zu zahl’n

Lassen alles steh’n und liegen für mehr Asche und Staub

Wir woll’n alle, dass es passt, doch wir passen nicht auf

Die Stimme der Vernunft ist längst verstummt, wir hör'n sie nicht mehr

Denn manchmal hab’n wir das Gefühl, wir gehör'n hier nicht her

Es gibt kein Vor und kein Zurück mehr, nur noch Unten und Oben

Einer von Hundert Millionen, ein kleiner Punkt überm Boden, ich heb' ab

Ich heb' ab, nichts hält mich am Boden

Alles blass und grau

Bin zu lange nicht geflogen

Wie ein Astronaut

Ich seh' die Welt von oben

Der Rest verblasst im Blau

Ich hab' Zeit und Raum verloren hier oben

Wie ein Astronaut

Im Dunkeln der Nacht

Hier oben ist alles so friedlich, doch da unten geht’s ab

Wir alle tragen dazu bei, doch brechen unter der Last

Wir hoffen auf Gott, doch hab’n das Wunder verpasst

Wir bauen immer höher, bis es ins Unendliche geht

Fast acht Milliarden Menschen, doch die Menschlichkeit fehlt

Von hier oben macht das alles plötzlich gar nichts mehr aus

Von hier sieht man keine Grenzen und die Farbe der Haut

Dieser ganze Lärm um nichts verstummt, ich hör' euch nicht mehr

Langsam hab ich das Gefühl, ich gehöre hierher

Es gibt kein Vor und kein Zurück mehr, nur noch Unten und Oben

Einer von Hundert Millionen, ein kleiner Punkt überm Boden, ich heb' ab

Ich heb' ab, nichts hält mich am Boden

Alles blass und grau

Bin zu lange nicht geflogen

Wie ein Astronaut

Ich seh' die Welt von oben

Der Rest verblasst im Blau

Ich hab' Zeit und Raum verloren hier oben

Wie ein Astronaut

Und beim Anblick dieser Schönheit

Fällt mir alles wieder ein

Sind wir nicht eigentlich am Leben

Um zu lieben, um zu sein?

Hier würd ich gern für immer bleiben

Doch ich bin ein Wimpernschlag

Der nach Fünf Milliarden Jahren

Nicht viel mehr zu sein vermag

Ich heb' ab, nichts hält mich am Boden

Alles blass und grau

Bin zu lange nicht geflogen

Wie ein Astronaut

Ich seh' die Welt von oben

Der Rest verblasst im Blau

Ich hab' Zeit und Raum verloren hier oben

Wie ein Astronaut

Ich heb' ab, nichts hält mich am Boden

Alles blass und grau

Bin zu lange nicht geflogen

Wie ein Astronaut

Ich seh' die Welt von oben

Der Rest verblasst im Blau

Ich hab' Zeit und Raum verloren hier oben

Wie ein Astronaut

Ich heb' ab, nichts hält mich am Boden

Alles blass und grau

Bin zu lange nicht geflogen

Wie ein Astronaut

Ich seh' die Welt von oben

Der Rest verblasst im Blau

Ich hab' Zeit und Raum verloren hier oben

Wie ein Astronaut

Я злітаю, ніщо не тримає мене на землі

Все бліде і сіре

Не літали надто довго

Як космонавт

Ходимо з повною мордочкою, голови пусті

Сидять по шию в бруді, з дірками в серцях

Потопаючи печалі і біди в чашці вина

З кам’яною посмішкою ми не можемо придумати нічого кращого

Ми вже завтра забули, ким були вчора

Ми всі наїлися досхочу і забули заплатити

Залиште все і ляжте, щоб більше попелу і пилу

Ми всі хочемо, щоб це підійшло, але ми не звертаємо уваги

Голос розуму давно замовк, ми його вже не чуємо

Бо іноді у нас виникає відчуття, що нам тут не місце

Більше немає вперед і назад, тільки внизу і вище

Один на сто мільйонів, маленька точка над землею, я злітаю

Я злітаю, ніщо не тримає мене на землі

Все бліде і сіре

Не літали надто довго

Як космонавт

Я бачу світ згори

Решта стає синім

Я втратив час і простір тут, нагорі

Як космонавт

У темну ніч

Тут нагорі так спокійно, але там, внизу, багато чого відбувається

Ми всі сприяємо, але ламаємось під вагою

Ми сподіваємося на Бога, але ми пропустили чудо

Ми будуємо все вище і вище, поки не піде до нескінченності

Майже вісім мільярдів людей, але людства немає

Звідси раптом це вже не має значення

Звідси не видно кордонів і кольору шкіри

Весь цей галас ні про що не зупиняється, я більше не чую тебе

Я починаю відчувати, що я тут належу

Більше немає вперед і назад, тільки внизу і вище

Один на сто мільйонів, маленька точка над землею, я злітаю

Я злітаю, ніщо не тримає мене на землі

Все бліде і сіре

Не літали надто довго

Як космонавт

Я бачу світ згори

Решта стає синім

Я втратив час і простір тут, нагорі

Як космонавт

І при вигляді цієї краси

Я все пам'ятаю

Хіба ми насправді не живі?

Любити, бути?

Я хотів би залишитися тут назавжди

Але я — миг ока

Той через п'ять мільярдів років

Більше не може бути

Я злітаю, ніщо не тримає мене на землі

Все бліде і сіре

Не літали надто довго

Як космонавт

Я бачу світ згори

Решта стає синім

Я втратив час і простір тут, нагорі

Як космонавт

Я злітаю, ніщо не тримає мене на землі

Все бліде і сіре

Не літали надто довго

Як космонавт

Я бачу світ згори

Решта стає синім

Я втратив час і простір тут, нагорі

Як космонавт

Я злітаю, ніщо не тримає мене на землі

Все бліде і сіре

Не літали надто довго

Як космонавт

Я бачу світ згори

Решта стає синім

Я втратив час і простір тут, нагорі

Як космонавт