[Het Verdronken Land Van] Saeftinge - Ancient Rites

Here one can hear the call of the sea

While a deadwhite moonlight

Is creating the ultimate unlight

Or at night, or at night…

O sad and beautiful night

Full of melancholy

When the silent dark waters

Are inviting the lonely souls

Of mounting lost ones… like me Of mounting lost ones… like me Here once I could hear the bell toll

Here once I led a life

My home was build… before the cruel

Water came

May be the death fish washed on the shore

With their cold eyes have catched a Glimp — a glimp.

Of my forever lost village

Do I hear my ancestors call:

Oh beautiful and cruel lost,

Forever lost — dark medieval times

Drowned land of saeftinge —

Drowned land of saeftinge

Here once I could hear the bell toll,

Here once I Had a life, my home was build…

Here one can hear the call of the sea

Oh my drowned land

Mijn verdronken land van saeftinge…

Saeftinge — saeftinge — saeftinge

Forever lost, forever lost…

Тут можна почути дзвін моря

У той час як мертво-біле місячне сяйво

Створює остаточне несвітло

Або вночі, або вночі…

О, сумна й прекрасна ніч

Повний меланхолії

Коли тихі темні води

Запрошують самотні душі

Про збирання загублених… як я Про збір загублених… таких як я Тут колись я чув, як дзвонить дзвінок

Тут колись я вів життя

Мій дім був побудований… до жорстокого

Прийшла вода

Можливо, смертельна риба викинута на берег

Своїми холодними очима вловили Проблиск — проблиск.

Моє назавжди втрачене село

Чи я чую, як мої предки кличуть:

О, прекрасна й жорстока втрачена,

Назавжди втрачений — темні середньовічні часи

Утоплена земля Сафтинге —

Потоплена земля Сефтинга

Тут колись я почула, як дзвонить дзвінок,

Тут колись у мене було життя, мій дім був побудований…

Тут можна почути дзвін моря

О моя потоплена земля

Mijn verdronken land van saeftinge…

Saeftinge — saeftinge — saeftinge

Назавжди втрачений, назавжди втрачений…