Present Tense - Anacrusis

Twisting the images

Watching them grow

Into what they are not

Forget we forgot as they fed on what’s real

The path I fell onto

Of tears wades through

Await the demise

In sorry disguise from the things that I feel

Time does not exist

The days as thin as mist

Deep within my eyes

There is a heart that died long ago

What is it going to take to get through to you?

To open your fear-blinded eyes?

Because there was this fear that would tear at me

That by our own hands we would fall

These clouds can pass no light

Just silhouettes of tired life

Sorrow begging, why?, for answers miles and miles from the truth

Endurance and patience lost

From fighting this holocaust

Destroying within and eating its way from the core

Time does not exist

These days are meaningless

Deep within my eyes

There is a heart that died long ago

What is it going to take to get through to you?

To open your fear-blinded eyes?

Because there was this fear that would tear at me

That by our own hands we would fall

Long stagnant with its blood

For it is here, within my suffering

That these, the altars of the soul have creaked

Suffering Hour…

Suffering Hour…

Suffering Hour…

My darkest hour is now

What is it going to take to get through to you?

To open your fear-blinded eyes?

Because there was this fear that would tear at me

That by our own hands we would fall

Перекручування зображень

Спостерігаючи, як вони ростуть

У те, чим вони не є

Забудьте, що ми забули, як вони харчувалися тем, що є справжнім

Шлях, на який я впав

Сліз пробивається крізь

Чекайте загибелі

Вибачте, прикриваючись тим, що я відчуваю

Час не існує

Дні тонкі, як туман

Глибоко в моїх очах

Є серце, яке давно померло

Що потрібне щоб дозвонитися до вами?

Щоб відкрити свої засліплені страхом очі?

Тому що був страх, який розірвав мене

Що власними руками ми впадемо

Ці хмари не пропускають світло

Просто силуети втомленого життя

Смуток благає, чому?, для відповідей за милі й милі від істини

Витримка і терпіння втратили

Від боротьби з цим голокостом

Знищуючи всередині і проїдаючи свій шлях із ядра

Час не існує

Ці дні безглузді

Глибоко в моїх очах

Є серце, яке давно померло

Що потрібне щоб дозвонитися до вами?

Щоб відкрити свої засліплені страхом очі?

Тому що був страх, який розірвав мене

Що власними руками ми впадемо

Довго стояла кров

Бо воно тут, у моїх стражданнях

Щоб ці, вівтарі душі заскрипіли

Година страждань…

Година страждань…

Година страждань…

Настала моя найтемніша година

Що потрібне щоб дозвонитися до вами?

Щоб відкрити свої засліплені страхом очі?

Тому що був страх, який розірвав мене

Що власними руками ми впадемо