Release - Anacrusis

For forever living in

For forever dying in

The shadow of a killing cross

Born and held accountable

Sworn to bear the burden, now

For sinful nails

Driven deep

But I can’t be responsible

For having done the unthinkable

And won’t…

No, I won’t play that role

For forever living in

For forever dying in

The ashes of a smoldering cross

Born and held accountable

Sworn to bear the burden, now

For shameful hands

Which held the flame

But I can’t be responsible

For changing the unchangeable

And won’t…

Don’t, to ourselves, we owe release?

With rusted chains

We incarcerate and cage ourselves

Cease

We patronize and crucify

And kill ourselves

We seduce the past

And draw it close

And hold it tight

And never let it go

Until we hurt ourselves

And hate ourselves

And blame ourselves again

Again…

No, we can’t be responsible

For bearing the unbearable

And won’t…

Don’t, to ourselves, we owe release?

With rusted chains

We incarcerate and cage ourselves

Cease

We patronize and crucify

And kill ourselves

We seduce the past

And draw it close

And hold it tight

And never let it go

Until we hurt ourselves

And hate ourselves

And blame ourselves again

Again…

Щоб вічно жити в

Щоб назавжди померти

Тінь вбивчого хреста

Народжений і притягнутий до відповідальності

Присягнувся нести тягар зараз

Для грішних нігтів

Загнаний глибоко

Але я не можу нести відповідальність

За те, що зробив немислиме

І не буде…

Ні, я не буду грати цю роль

Щоб вічно жити в

Щоб назавжди померти

Попіл тліючого хреста

Народжений і притягнутий до відповідальності

Присягнувся нести тягар зараз

За ганебні руки

Який тримав полум'я

Але я не можу нести відповідальність

За зміну незмінного

І не буде…

Хіба ми самі собі не зобов’язані звільнення?

З іржавими ланцюгами

Ми самі ув’язнюємо та тримаємо в клітці

Припиніть

Ми покровительствуємо й розп’ємо

І вбити себе

Ми спокушаємо минуле

І наблизьте його

І міцно тримайте

І ніколи не відпускайте це

Поки ми не пошкодимо собі

І ненавидімо себе

І знову звинувачуємо себе

Знову…

Ні, ми не несемо відповідальності

За те, що терпів нестерпне

І не буде…

Хіба ми самі собі не зобов’язані звільнення?

З іржавими ланцюгами

Ми самі ув’язнюємо та тримаємо в клітці

Припиніть

Ми покровительствуємо й розп’ємо

І вбити себе

Ми спокушаємо минуле

І наблизьте його

І міцно тримайте

І ніколи не відпускайте це

Поки ми не пошкодимо собі

І ненавидімо себе

І знову звинувачуємо себе

Знову…