The Sea & The Shore - Amy Speace

Said the Sea to the Shore when the evening tide came in

«I am here to tell you tales of where I’ve been

In the shells I’ve whispered my love songs in secret rhyme

And left them at your door for you to find

Tempered the force of my waves when your Gods would roar

And took care of the ships full of men that you sent off to war

I’ve longed for you for so long» said the Sea to the Shore

Said the Shore to the Sea «You left me here too long

I was promised to the moon while you were gone

He waited until the brightest night

To demand my hand under his fullest light

And promised he’d always stay and watch over me

Oh why did you wait 'til now» said the Shore to the Sea

Said the Sea to the Shore «I swore I’d return

And here I am with all that I have learned

I can hold you now with arms of foam and spray

Touching you at the coming of dusk and the breaking of day

Smoothing out the folds on every stone»

Said the Sea to the Shore «don't leave me here alone»

Said the Shore to the Sea «You've said all these things before

And I tell you I can’t hear them anymore

Oh there was a time once I’d have given in

I’d hear your savage white caps rolling in

Your troughs would come up slow beneath my chin

Your mist would kiss me softly on my skin

Leaving the salty trails where you had been

My legs would give out in your undertow

Oh but Sea that was a long long time ago»

So the Sea took one last look and turned away

And the Shore was more than strong enough to stay

And castles melted back into the sand

Driftwood drifted up onto the land

Rocks rose up proud in shinny skin

Shells began their gossiping again

Сказав море до берега, коли настав вечірній приплив

«Я тут розповісти вам історії про де я був

У раковинах я шепотів свої пісні про кохання в таємну риму

І залишив їх у ваших дверях, щоб ви їх знайшли

Заспокоюйте силу моїх хвиль, коли ваші боги заревіли

І подбав про кораблі, повні людей, яких ви відправили на війну

Я так довго тужила за тобою», — сказала Море Берегу

Сказав берег морю: «Ти залишив мене тут занадто довго

Мені обіцяли місяць, поки тебе не було

Він чекав до найсвітлішої ночі

Вимагати моєї руки під його найповнішим світлом

І пообіцяв, що завжди залишиться і наглядатиме за мною

О, чому ти дочекався досі? — сказав Берег до моря

Сказало море берегу: «Я поклявся, що повернусь

І ось я з усім, чого навчився

Тепер я можу тримати вас руками з піни та спрею

Торкнутися вас під час настання сутінків і початку дня

Розгладжуємо складки на кожному камені»

Сказав Море Берегу: «Не залишай мене тут одного»

Сказав берег морю: «Ти все це говорив раніше

І я кажу вам, що більше не чую їх

О, був час, коли я здавався

Я чув, як твої дикі білі кашкети котяться

Твої корита повільно підійматимуться під моїм підборіддям

Твій туман ніжно поцілував би мене в мою шкіру

Залишаючи солоні стежки, де ви були

Мої ноги віддавали б у твоєму підводі

О, але море це було давним-давно»

Тож Море востаннє глянуло й відвернулось

І Берег був більш ніж досить сильний, щоб устояти

І замки знову танули в піску

Коряги понесли на землю

Скелі гордо піднялися в блискучій шкірі

Снаряди знову почали свої плітки