Родина - [AMATORY]

Боже, сколько лет я иду, но не сделал и шаг.

Боже, сколько дней я ищу то, что вечно со мной.

Сколько лет я жую вместо хлеба сырую любовь,

Сколько жизни в висок мне плюет

Вороненым стволом долгожданная даль!

Черные фары у соседних ворот,

Лютики, наручники, порванный рот.

Сколько раз, покатившись, моя голова

С переполненной плахи летела сюда, где

Родина.

Еду я на родину,

Пусть кричат – уродина,

А она нам нравится,

Хоть и не красавица,

К сволочи доверчива,

А ну, а к нам — тра-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля…

Эй – начальник!…

Боже, сколько правды в глазах государственных шлюх!

Боже, сколько веры в руках отставных палачей!

Ты не дай им опять закатать рукава,

Ты не дай им опять закатать рукава

Суетливых ночей.

Черные фары у соседних ворот,

Лютики, наручники, порванный рот.

Сколько раз, покатившись, моя голова

С переполненной плахи летела сюда, где

Родина.

Еду я на родину,

Пусть кричат – уродина,

А она нам нравится,

Спящая красавица,

К сволочи доверчива,

А ну, а к нам — тра-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля…

Эй – начальник!…

Из-под черных рубах рвется красный петух,

Из-под добрых царей льется в рты мармелад.

Никогда этот мир не вмещал в себе двух:

Был нам богом отец, ну а чертом...

Боже, скільки років я йду, але не зробив і кроку.

Боже, скільки днів я шукаю те, що вічне зі мною.

Скільки років я жую замість хліба сире кохання,

Скільки життя у скроню мені плює

Вороненим стволом довгоочікувана далечінь!

Чорні фари біля сусідніх воріт,

Лютики, наручники, порваний рот.

Скільки разів, покотившись, моя голова

З переповненої плахи летіла сюди, де

Вітчизна.

Їду я на батьківщину,

Нехай кричать – потвора,

А вона нам подобається,

Хоч і не красуня,

До сволочі довірлива,

Ану, а до нас - тра-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля...

Гей – начальник!

Боже, скільки правди в очах державних повій!

Боже, скільки віри в руках відставних катів!

Ти не дай їм знову закатати рукави,

Ти не дай їм знову закатати рукави

Метушливих ночей.

Чорні фари біля сусідніх воріт,

Лютики, наручники, порваний рот.

Скільки разів, покотившись, моя голова

З переповненої плахи летіла сюди, де

Вітчизна.

Їду я на батьківщину,

Нехай кричать – потвора,

А вона нам подобається,

Спляча красуня,

До сволочі довірлива,

Ану, а до нас - тра-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля-ля...

Гей – начальник!

З-під чорних сорочок рветься червоний півень,

З-під добрих царів ллється у роти мармелад.

Ніколи цей світ не містив у собі двох:

Був нам богом батько, ну а чортом...